Марафон міні текстів

Спогади, що то воно таке є?

Як вони з'являються?

Спогади те, що є в нашій пам'яті. Вони є частиною нас і з'являються, як яскраві феєрверки через дотик, зір, слух та смак. Кожен спогад повертає нас в якусь мить життя де ми щось пережили запам'ятавши так допомогою сенсорики.

Гірко-солодкий спогад. Як і у всіх людей в мене він був історія яка пов'язана з ним захоплює, дивує, надихає, закохує та бадьорить.

Спитаєте чому бадьорить?

Та все просто - це Кава улюблений напій ранку, бо вона бадьорить, вдень вона захоплює та дивує, а вечері закохує й надихає.

Історія однієї дивної зустрічі людини сама з собою перетин минулого й сучасного світу.

Історія.

Смачна кава відчувається гірко-солодкий присмак не куштувала такої раніше. Добре що взяла за рекомендацією, а то знову б страждала від класики яка вже приїлась й пити навіть тяжко. А все сталось так. Олена зайшла в кав'ярню нову не ту яку ходить кожного ранку. Її погляд притягнули двері закладу незвично для цього району кольору. Вони були помаранчевого. Сам заклад невеликий, але в тому й парадокс дихається в ньому на стільки вільно наче ти посеред великого поля з квітами (там саме пахло ромашкою та травою).

Продзеленчав дзвіночок з дверей що були

- Добрий день. - почулося за прилавка молодий, але ніжний голос це була дівчина з довгим темним волоссям в чорному худі, та з чарівними блакитними очима, а на обличчі в неї були веснянки вони були повсюди.

- Добрий день. Можна мені каву.

- Так звісно ви хочете якусь конкретну чи я можу вам порадити ?

- Я зазвичай п'ю американо без молока але ... може саме сьогодні мені варто спробувати щось інше.

- Тоді я вам пораджу нашу фірмову каву сюрприз де ви визначене все самі й для цього в нас є спеціальна таблиця така я для чаїв.

- О! Дякую вам.

- Ви можете присісти чи хотіли б щось ще замовити - перепитала в Олени дівчина.

На ній не було бейджу то вона не знала як подякувати тож просто кивнула головою й пішла обирати найзатишніше місце в залі. Знайшовши його біля вікна поряд зі столом стояв великий вазон з рослиною. Влаштувавшись вона почала чекати на каву, проте дівчина швидко принесла й поставила все необхідне перед нею.

- О! Дякую ви так швидко.

- Будь ласка. Ми чекали сьогодні на вас. Останні слова, які промовила дівчина бариста, були трохи лякаючими, але сам її вигляд не лякав в ньому було щось знайоме.