Текст шостий (після марафону)
Почуття інтуїції - Тема: «Шепіт душі»
Тихий вечір, за вікном йде дощ він прям стіною води перед очима. Це так заспокоює й надихає. Дає серцю відпочити, насолодитись й дослухатись до тихого шепіт душі який розповідає одну болючу, теплу історію кохання. Вона є плат очною він є таким теплим, ніжним, з глибокими темними блакитними очима наче океан в який можна просто пірнути й не винурнути, а посмішка його як весняні сонячні зайчики які, так й плигають зміняючи вирази обличчя.
Душа шепче про почуття які в ній є до нього, але розум говорить про те що не можна руйнувати два чужих серця. Бо так він має тут яку обіймає кожного ранку, якій готує сніданки та яку цілує коли того хочеться.
А вона..., а вона просто подруга, колега, напарниця, однодумиця по спільній справі. Вона просто любить його платонічно нічого не просячи в замін, бо знає що щастя таке кохання зруйнувавши одне вона не отримає.
Душа просто шепоче про те що треба просто відпустити й тоді прийде щастя.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!