Текст четвертий.
Відчуття дотику - тема: "Текстури життя"
Заплющені очі чи то так в кімнаті темно не можу зрозуміти де я та в якому світі. Ось наче декілька хвилин тому заснула у своєму ліжку, а тепер...не можу зрозуміти де я й, що зміною.
Потрохи починає находити хвиля паніки та розпачу на Маряну, проте їй вдається себе опанувати згадавши декілька вправ з дихання.
Так треба заспокоїтись, а для початку мені треба зробити декілька глибоких вдихів та видихів, щоб зібратись з силами.
Фух нарешті полегшало, а тепер треба зрозуміти де я? Що зі мною? Чому не бачу та що робити далі? - подумала Маряна.
Так тут холодно. Тихо я чую тільки власне дихання. Не можу поворухнути руками вони в мене зв'язані по заду й дуже туго. Я точно сиджу й опираюсь об стінку вона прохолодна й дуже тверда й така сама й підлога. Очі в мене туго зав'язані це точно, бо намагаючись їх розкрити не виходить наче щось прилягає до очей, щось дуже туго зав'язано, що завдає болю.
По запаху й прохолодні дуже схоже на те що я сиджу в прохолодному льоху щось дуже схоже на той, що у дядька Петра.
Потроху в голові з'являється чіткість й прояснюється все, що трапилось на передодні, що саме призвело до цього.
Це історія Мар'яни яка є журналісткою й вона почала розслідувати одну доволі дивну справу. Яка трапилась в них на Закарпатті. Зникнення однієї молодої людини її колегу й хлопця.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!