Почуй
000110
Навіщо мучити серця,
Коли творець велів кохати...
Ковтати сльози без кінця
І на думки людей зважати...
Зразком любові є Господь,
Що терпить всіх і всім прощає,
А ми пильнуєм колобродь,
Що мир і спокій проганяє.
Взялись за ручку і пішли,
Не озираючись на тління...
Ти, батьку, нас благослови
На вічного життя спасіння.
В любові йти лиш за Хрестом,
у слові божім порятунок...
Людей поради - прикрий сон
І прежорстокий щастя трунок.
© Ірися Ластівка (березень 2023 р.)
#thank_god_for_everything
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯