Дармограй

о грай мені свій чарівний пасаж

бо наштиркну тебе на срібні ґралі.

мов парсіфаль шукав я був ґраалю

але натирив тільки б”єн де маж

мене ти надихаєш, мов Лукроза

а в ній без кантора співає став

жабами повний. сяду на порозі

тебе знайшов. та краще б не шукав.

як пан Війон, я гнаний був і битий

тепер я тут, хоча бував і там

ти мелеш хвостиком і пацаєш копитом

а звідки воно взялося, мадам?

закинь у пічку книжку теорем

і серед ночі, о годині третій

зіграй мені про свій сердечний щем

і суржиком заполнєнноє лєто