Мелодія серця

Серце почує лише порожнечу...

Мелодія серця живіша за море,

Нею говорять близькі до небес.

Зірвані стуками сила і горе

Вчаться звучати в потоці пожеж.

Ранені фарби вмивають отруту...

Скоєні стукоти б'ються в пісок,

Який оберемно витягує руту,

Що досі впліталась у темний замо́к.

Серце звучить як орга́н - величаво,

Інколи плине в малий камертон.

Зроблено все, аби лиш не мовчало,

Не сміло побачити сонний полон.

Так і волає, щоб тільки почули...

Тіні прямують у темний вагон.

Може й насправді про нього забули

Стужею досі безсилих долонь...

10.06.2023