4
Ні, цього не може бути, тільки не він. У спогадах виринула його чарівна посмішка, дзвінкий сміх, привабливі вуста. Уіл дуже подобався Марії як чоловік і якщо раніше вона наполегливо гнала від себе ці думки, то зараз не було сенсу цього робити. На очі навернулися сльози. Незнайомці силоміць потягнули дівчину на поверхню. На жаль, вона не знала хто вони, лише припускала, чи їхня присутність пов’язана з незаконними справами Уіла, чи з нею.
Опинившись на поверхні поблизу невеликої яхти, Марія одразу була доставлена на палубу. Без жодних пояснень з неї зняли захисний костюм та акваланг, залишили у її у звичайному одязі, руки полонили наручниками, а на очі одягнули темну пов`язку. Уже за кілька хвилин вона повністю втратила орієнтацію і навіть не здогадувалася навіщо та у якому напрямку її везуть. Проте, зараз хвилювання за Уіла були більшими ніж за себе. Не хотілося вірити, що він помер, свідомість вперто не бажала це визнавати.
Марія припускала, що її пересадили у люфткар і доставили у якусь будівлю. Посадили на крісло і через деякий час вона почула знайомий голос, що викликав тремтіння у всьому тілі:
- Ну навіщо так грубо? Зніміть з неї пов`язку.
Марія зіщулилася від денного світла. Вона не помилилася, перед нею стояв Артур та четверо незнайомців, які навіть не приховували свого обличчя. Чоловік невдоволено зміряв її поглядом, цокнув язиком та похитав головою:
- Не годиться мені брехати. Ти обманула, коли сказала, що вся інформація на флешці. Там явно чогось бракує.
- А тобі годиться мені говорити не правду? Заради цього винаходу використав мене, зізнавався у коханні та обіцяв одружитися.
Артур закотив очі до верху і важко зітхнув. Обіперся обома руками на стіл, що стояв перед дівчиною, та злегка нахилився до неї:
- Зробимо так. Ти напишеш все чого не вистачає та братимеш участь у реалізації проєкту. За це я надам житло та утримуватиму тебе. Як не старався, але дозвіл на твоє перебування в Штатах здобути не зміг, то ж я сильно ризикую переховуючи нелегалку.
- А ти не ризикуй. Видай мене поліції, зрештою одного разу ти вже це зробив.
Дівчина намагалася, щоб її голос звучав байдуже та навіть не здригнувся. Проте, у її останніх словах відчувався докір. Чоловік зашипів як отруйна змія:
- Якщо так прагнеш повернутися в Україну, чому втекла від них? Не грайся зі мною, твій друг уже тобі не допоможе. Або співпрацюєш зі мною з власної волі, або я тебе примушу.
Його очі налилися злістю і Марія не впізнавала у цьому чоловікові свого коханого. Віддати винахід над яким разом з нею працював її батько не хотілося, так само, як і залишатися полонянкою в Артура. Зрештою, те відкриття не обов’язково має працювати, скаже, що помилилася у розрахунках. Дівчина вже прийняла рішення, сподівалася, що обманути Золовського буде не так складно.
Раптовий яскравий спалах світла осліпив її. Міцно стиснула очі перед якими бігали мурахи. Доносилися голоси та звук розбитого скла на фоні загального шуму. Підняла повіки й побачила як поліція штурмує приміщення. Вони вибили панорамне вікно та проникли усередину. Викрадачі були схоплені, а їхні руки надійно заковані у наручники. Марія жалкувала, що пропустила той момент, коли затримували Артура, хотілося насолодитися цим процесом. Зате тепер вона із задоволенням слухала як він безнадійно виправдовується.
Двері відчинили й з них вийшов Уіл. Цілий та неушкоджений. Дівчина дуже зраділа його появі. Як він потім пояснив, постріл його не зачепив, але оцінивши перевагу противників змушений був вдати поранення. Йому довелося звернутися до поліції, іншого варіанту звільнити Марію не бачив. Правоохоронці легко простежили за рухом катера та люфткара і знайшли замовника викрадення.
Минув тиждень після цих подій. Марія стояла в аеропорту й в обличчях перехожих з надією шукала того, кого так прагнуло побачити її серце. Вдалося довести, що відкриття справді належить її. Інститут запропонував дівчині роботу на яку вона з радістю погодилася. Зараз, нелегалку депортують, однак за місяць зроблять офіційне запрошення і Марія повернеться до Америки.
Уіла звинуватили у нападі на поліцейських, але за допомогою хитрощів адвоката, який запевнив, що чоловік вважав представників закону переодягнутими злочинцями, відбувся лише штрафом. Те, що Марія нелегально потрапила до Штатів, він буцімто не знав, хотів лише гарно провести час із новою знайомою. Проти Артура відкрили кримінальну справу, Уіл збирався довести його крадіжку свого винаходу.
Марія важко зітхнула. Уіл не прийде. І чого йому приходити? Це ж через неї він потрапив у ці неприємності. Розчарована, вона попрямувала до літака. Зробили декілька кроків і почула знайомий голос, що гукав на неї:
- Маріє, зачекай.
Дівчина розвернулася і на її обличчі засяяла посмішка. Захеканий Уіл стояв перед очима.
- Вибач, що спізнився, але я не міг не попрощатися. - Рішуче підійшов до неї й накрив її губи жадібним поцілунком. – Зустрінемося через місяць. Я особисто доставлю тебе у Нью-Йорк. Сподіваюся ти не проти цікавих шести днів на моєму кораблі.
Марія була не проти. Ще з першої секунди їхнього знайомства цей чоловік зайняв особливе місце у її серці.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!