У хижості зір

Сховане знайде істину...

Утеча хотіла програти любові,

Скинути маску, що шиє вітраж.

Мріяла знову не знати покори,

В якій розтягнувся осінній пейзаж.

Міряла повінню соті мінори...

Її залишали на рік чи на два,

Потім приходили білі узори -

Правда і в темряві надто проста.

Утеча ховалася, бігла й лишала

Срібні троянди на жи́ттє-мосту.

І тільки ночами незримо кричала,

Як дика тварина в домашнім саду.

Вона заблукала на власнім порозі,

Вона заховала у серце біду.

Може, судилось іти по дорозі,

Умитій льодами під хижу зорю...

18.06.2023