Супергерой на мінімалках

- Чорт забирай, Іване, - кричав Єгор, роздивляючись своє відображення в дзеркалі, - Я ж збирався сьогодні бути Тором на фестивалі. Тепер все пропало.

З дзеркала на Єгора дивився зовсім не Тор, а якесь незрозуміле, вимазане зеленим створіння. Зеленим було пів обличчя, шия, підготовлений одяг і навіть на червоному плащі виднілись потемнілі плями від зеленки. Про руки годі й говорити.

- Нічого, відмиємо, - заспокоював Іван, витягаючи з наплічника упаковку вологих серветок.

- Ти коли-небудь пробував відмити зеленку хоч від чогось. Я вже мовчу про те, щоб випрати одяг, - продовжував скиглити Єгор, намилюючи руки.

Пофарбована в зелений вода стікала тоненьким струмком по умивальнику, проте руки так і лишалися зеленими. Не допомогли і вологі серветки. В результаті їхніх спільних зусиль вся ванна кімната була устелена зеленими серветками, проте хоча б якогось видимого результату в спробі відмити зеленку не було.

- Тиждень підготовки коту під хвіст, - не спинявся Єгор обурюватися, не маючи змоги прийняти дійсність.

- Та не скигли ти. Малий не винен, що ти не зміг упіймати ту пляшечку і в результаті сам весь обмазався. Нехай би падала собі на підлогу.

Єгор зайшов до брата показати який костюм підготував на фестиваль, а той саме проводив маніпуляції, намазуючи синові зчесане об асфальт коліно зеленкою. Іван відволікся на мить, вітаючись з братом, залишив відкриту пляшечку з зеленою рідиною на столі. Малий потягнувся до неї і, не втримавши в руках, впустив. Єгор же, в свою чергу, діючи на рефлексах, намагався підхопити її, проте з першого разу не вийшло і він підкидав пляшечку в повітрі доки врешті-решт не обляпався сам, трохи потрапило на шпалери і на підлогу. Дякувати богу, підлога була вимощена кахлем і відмилася легко, бо Іванові ще й від дружини дісталося б на горіхи.

- І що тепер робити? – Єгор важко зітхнув, спершись стегнами на умивальник.

Іван стояв поруч і чухав потилицю. Братові треба якось допомогти, але як він і гадки не мав. Єгор йому всі вуха продзижчав зі своїм фестивалем. Воно то може трохи й дивно виглядало в очах старшого покоління, що дорослий тридцятирічний чоловік, їздить по фестивалях і переодягається в супергероїв, але ж то його хобі, воно приносить йому задоволення. А тут така катавасія вийшла. І переробляти костюм немає часу.

- О, Халк, - вигукнув малий, заглянувши до ванної кімнати, ледве стримуючи сміх.

- Точно, - підхопив ідею Іван, - Ти можеш бути Халком. Зараз миттю в аптеку зганяю, ще зеленки куплю і намастимо тебе повністю. А одягу на ньому небагато, обріжемо мої старі джинси і, вуаля, костюм готовий.

- Ні, ні, ні. Я ж потім тиждень з хати не вийду, поки воно не змиється, - Єгор активно затрусив головою зі сторони в сторону, - Я краще зовсім не піду.

- Ну дивись сам, з таким обличчям ти навряд чи вийдеш з дому раніше, а так хоч на вихідні твої плани не зміняться, розважишся, як і планував.

Так, обоє братів мали досить багату уяву і трохи шаленості у своїй вдачі. Тому сумніви були не довгими і вже за пів години Іван мчав до аптеки по нову пляшечку «Діамантового зеленого». Акуратними рухами Іван, надягнувши гумові рукавички, за допомогою ватного диска наніс зеленку на шкіру Єгора повністю, залишивши нефарбованою тільки зону, прикриту трусами. Справжнісінький Халк. Щоправда, довге волосся, яке було б доречним для зачіски Тора, аж ніяк не годилося для нового образу, тому було вирішено закрутити його в хвостик. Старі джинси обрізали звичайними ножицями, навмисне залишивши неакуратні краї калош. А ще за годину Халк був готовий до руху на фестиваль.

- Іване, а ти, я бачу, теж непогано повеселився, - Єгор крутився перед дзеркалом, відмічаючи, що братова ідея не така вже й погана, - Вийшло досить колоритно.

Іван разом з сином схвально кивали головами, перебуваючи в повному захваті від результату.

- Дядько Єгор, тобто Халк, - веселився малий, який вже й забув думати про частку своєї провини в ситуації - Давайте зробимо кілька світлин, щоб потім мамі показати.

- Давай. Потім скажеш, що це була твоя ідея, - підморгнув Єгор, дістаючи свій телефон з наплічника, - Зробимо селфі всіх трьох бешкетників разом. Виставлю на свою сторінку в ФБ.

- Ох і шалений в мене брат, - веселився Іван, - Я б навряд-чи наважився на таке.

- Ну так тобі по статусу не належить дуріти. Уявляю як до тебе прийде пацієнт зуба лікувати, а його зустріне такий Халк. Вмить переболить і він втече, – реготав Єгор, - А я можу з дому працювати. Все ж є свої переваги у віддаленій роботі.

- Повеселись там гарно, - давав напутні слова Іван братові, проводжаючи його до дверей.

***

- Олесю, ти обов’язково повинна взяти участь в дефіле. Згадай, як було круто на Новорічному карнавалі в Житомирі, ти там викликала купу захоплення і море компліментів, - вмовляла молодша сестра Олесю, - Мені так подобається, коли в тебе очі сяють від захвату.

- Ага, добре, що наша мама не бачила мене, - відмахувалась Олеся від вмовлянь сестри. – Я ж доросла жінка вже, серйозна і самодостатня. Не годиться мені по всяких там фестивалях шастати у доволі відвертих костюмах. Я лише послуги кейтерингу там надаю, а не приймаю участь у костюмованих шоу.

- Олесю, давай все-таки приймемо участь разом. Я буду в костюмі жінки-кішки, - не полишала надії вмовити Олесю, скиглила сестра, - А там тобі ще й супергероя якогось знайдемо. Може Тора чи Росомаху, прикольно буде.

- Ні, Аню. Не вмовляй. Такі розваги не підходять для тридцятирічної жінки.

- Я вже подала заявку від твого імені, якщо передумаєш, - повідомила Аня, - Знай, я від свого не відступлюся, і з тебе не злізу, поки не погодишся. Доброї тобі ночі, сестро.

Чи варто говорити, що сестра тільки чекала, поки Олеся ляже спати, щоб втілити свій підступний задум.

- Аню, я тебе приб’ю, - кричала Олеся, побачивши своє відображення в дзеркалі зранку, - Тобі ж двадцять років, а не сім. Як я тепер маю на вулицю вийти? Сподіваюсь, це змиється.

Олеся ходили по квартирі, гукаючи сестру, проте їй ніхто не відповідав. Тоді вона схопила телефон і набрала номер сестри.

- Аню, я тебе приб’ю, - повторила свою погрозу Олеся, щойно сестра зняла слухавку.

- Не кричи, у тебе запис в перукарню на дванадцяту, там все підправлять, - заспокоювала сестра, - Адресу зараз тобі скину. Чекатиму на тебе там, а поки постарайся заспокоїтися і налаштуватись на участь в косплей-фестивалі.

Сестра Олесі була дуже впертим дівчиськом з самого дитинства, і якщо їй щось забреде в голову, то йде напролом, незважаючи на думку оточуючих. «Мені б такий характер», - часто думала Олеся, постійно стикаючись зі своєю нерішучістю протягом життя. Вона постійно оглядалася на думку оточуючих щодо її поведінки, на реакцію близьких і не дуже родичів. Їй дуже не вистачало рішучості і, можливо, навіть трохи безрозсудності в житті. Може й справді, варто Олесі піддатися на авантюру сестри, як на Новорічному карнавалі, тоді було й справді весело.

«Ну все, я заспокоїлася. Їду до перукарні» - написала Олеся сестрі повідомлення і вирушила на зустріч пригодам.

Окрім зачіски в салоні краси Олесі навели ще яскравий макіяж, підходящий до зачіски. І вже за годину з дзеркала на неї дивилась справжнісінька Харлі Квін, навіть погляд змінився на хижий. Справа лишилась за костюмом, який ще з новорічного святкування лежить в пакеті, запханий глибоко в шафі.

***

Єгор вже десять років цікавився косплеєм і приймав активну участь у всіх заходах, що були йому доступні. Багато його однодумців зустрічалися на таких фестивалях, з якими виникали приятельські взаємини. Цей фестиваль не став винятком, більше половини учасників були йому добре знайомі по минулих заходах.

- Ого, це щось новеньке, - присвиснув Джокер, оглядаючи Єгора, - Ти ж начебто казав, що будеш Тором.

- Плани змінилися несподівано, - відмахнувся Єгор, - Але так навіть цікавіше.

- Не можу не погодитись. Реально сміливий крок, - реготав Джокер, що виглядало доволі моторошно, - Давай познайомлю тебе з новенькими. Це Аня і її сестра Олеся. Що скажеш?

- Дуже приємно, дівчата. Я – Єгор, - вклонився грайливо, - Ви вперше тут?

- Я вдруге, - відповіла жінка-кішка, - А сестра моя вперше.

Олеся стрельнула гнівним поглядом на Аню, як же їй пасував цей погляд до образу. Сердечко Єгора пропустило удар.

- Слухайте, щось так спекотно стало, - промовив Джокер, переводячи погляд з Єгора на Олесю, помітивши як нагрівалось повітря від їхніх спекотних переглядувань, - Сходиш зі мною за холодною колою? – запропонував Ані, поглядом ніби підштовхуючи її до згоди.

- Звичайно, вам взяти щось? – запитала в сестри, - Колу чи може води?

Отримавши замовлення на напої, Джокер і жінка-кішка попрямували його виконувати, залишивши співрозмовників на самоті.

- Сміливо, - прокоментувала Образ Єгора, - Довго наважувався?

- Рівно стільки, скільки падала пляшечка з зеленкою, а я намагався її спіймати, - смішинки в очах Єгора запалювали веселощі і в Олесі, - Потім вже довелося виправляти, тобто вирівнювати колір по всьому тілу. А ти? Чому вирішила взяти участь? Аня говорила, що ти вперше…

- Так то теж не з моєї подачі. Сестра мені волосся пофарбувала, доки я спала. Довелося вже пізніше довершувати образ в перукарні.

Так вони і спілкувалися до вечора, не змінивши компанії, тільки дочекавшись повернення Джокера і жінки-кішки. Зробили сотню світлин, корчили пики, висолоплювали язики, ніби повернулися в підлітковий вік на день, так вільно і легко їм давно вже не було. Єгор так взагалі залип на її посмішці, не в змозі відвести очей.

А далі пішла конкурсна програма, яка починалась з дефіле. Далі інші перформанси, а в кінці вечора, як завжди, нагородження лауреатів.

- За найсміливіший костюм нагороду отримує… Шрек, - лунало зі сцени, - Який пофарбував свою шкіру в зелений! Ну ж бо, виходьте на сцену!!!

- Єгоре, це тебе кличуть, - штовхнула ліктем в бік Олеся, - Чого зволікаєш?

- Шрек? Ти серйозно? Я ж Халк… - злегка розгублено обурювався Єгор.

- Точно. Хоча я весь вечір думала, що Шрек, - реготала Олеся так, що аж різнокольорові хвостики підскакували, - Гаразд, Халк. Іди і всім заяви про це. Зі сцени.

Так Єгор і зробив, чим викликав регіт всіх присутніх.

***

- Вітаю, ти став зіркою сьогоднішнього вечора, - мило всміхалася Олеся, прогулюючись разом з Єгором набережною.

- Дякую. Це було неочікувано. Ще й Шреком мене назвали, - всміхався у відповідь Єгор, тримаючи Олесю за руку.

- Цікаво, як ти збираєшся далі отак ходити? Ти що, безробітний? – це і справді цікавило Олесю, - Зеленку ж тиждень не відмиєш.

- Я віддалено працюю, - пояснив Єгор, зупинившись і розвернувши Олесю до себе обличчям. Їхні погляди зустрілись і слова застрягли в горлі.

- Що? – ледь чутно запитала Олеся, спостерігаючи як його губи повільно наближались до її власних, від яких Єгор весь вечір не відводив погляд.

- Хочу перевірити чи будеш ти зелена після мого поцілунку… - і поцілував. Палко, гаряче, нестримно, отримуючи не менший відклик від Олесі.

Так почалася неймовірна історія кохання Халка і Харлі Квін. Неочікувано? Так. Але на наступний фестиваль вони вже вирішили обрати парні образи супергеройської пари. Цікаво, це буде Джокер і Харлі Квін чи Шрек і Фіона?