Аби ж незнатись

я любив вино, таке ж сухе як наші перепалки,

і синявою вкриті гори, що ніби очі її невиспані

що робила пані цілу ніч, кого слухала зачаровуючись?,

бо не з тих хто буде ночами плакати та тривожитись

може тому я не вмів тлумачити її слова, ми були різні

мої бійки, моє безсоння, не вартували її нічних дикламувань почуттів новознайомцю

у них був інтим так показово що я волів не помічати

і чув бо рідко спав, а в голові плівки, і ще й ще плівки

я зняв кожну її посмішку, зафільмував кожне її слово

неважливо куди, я ніколи не дам комусь переглянути, та навіть собі, я достатньо поламав моє серце,

вона достатньо розважилась, щоб ще колись мене зустріти

достатньо знайомі щоб незнатись