Жваві підвали

Можна згадати й не можна забути...

Всестраждальні міста,.. де ні слуху, ні духу.

Один тільки стогін...і той не рипить.

Кануть уступи у слабкості пуху,

Де все перервалось у ще́млену мить.

Буча, Гостомель і жваві підвали,

Дикі тортури, що сипали плоть.

Сотні життів обірвали завали -

Усе задля того, щоб нішу молоть.

Сонні зусилля і биті дзерка́ла...

Шепіт невинного знову і знов.

Сте́мнена вулиця в ночі збирала

Вишиту маками зморену кров,

Яка віддавала поси́ніло-жовтим...

Так і стояли страждальні міста.

Дихали сутінки чимось безмовним,

Коли завмирали...безсиллі тіла...

02.07.2023