Полонена

Інакшому бракує слів до скону...

Штампована рамка в'їдалася в тіло,

Канув у зарево сито-розмай.

Жодне безлюддя ще так не боліло,

Коли уривався залежаний плай.

Острахом сіялись темні потоки,

Падали в соняхи дивні міста.

І промені світла, давно одинокі,

Мали сказати, наскільки пуста...

Кинуте в море лишало каміння,

Аби із турботи, але возвелось.

Ніжно мовчало розбите зусилля,

Допоки по скелі...вві сні рознеслось...

Усе швидкоплинно - поляжуть пороги,

Віді́йде гаряча, як дума, вода...

Жодне безлюддя не змінить облоги.

Може, я інша і зовсім не та...

07.07.23