Місто розквіту

Христя відкрила очі раніше дзеленчання будильника, вчорашнього пізнього відбою та гульні з алкоголем ніби і не відчувалося. Сьогодні перші пари та потрібно розібратися до кінця з поселенням та отриманням студентського. Вона відчувала приємний прилив натхнення, вона доросла і сама вирішує дорослі справи. Така насолода наповнила все її тіло і розум, вона спробувала поворхнутися та встати, але тут все таки відчула легку нудоту. Ну добре, деякі наслідки від випитого алкоголю все таки є. Але не так все і погано, холодний душ і кава приведуть до ладу швидко.

Поки Христя повернулась з душу, а це було чотирма поверхами нижче і плюс 10 сходинок ще вниз, Ася вже готувала каву на кухні та сніданок. Вона повільно взявши свою філіжанку пройшлась до неї, це була 7 година і на кухні було не людно, лиш двоє, схоже так само першокурсників, робили собі омлет.

-Доброго ранку, ти міцну каву вариш? Бо я люблю не дуже і з молоком – ліниво проговорила Христя та показала на бутилку молока яку взяла в холодильнику – якщо ти не проти я трішки позичу твого, сьогодні після пар зайду в маркет і все куплю.

-Доброго, звичайно бери. Я варю міцну, тож наступна буде твоя. – філігранно вилила з розмальованої мідними узорами турки гарячий напій у свій кубек Ася і протягнула її Христі – турку теж можеш взяти мою.

-Ооо, велике дякую. Ти відразу на пари йдеш чи спочатку в деканат теж, бо я ще не подала документи на студак.

-Я вже свої занесла та можу вийти з тобою, ми там вже знайомі з дівчатами допоможу швидше все зробити, бо сектретарка буває не в настрої.

-Клас, дякую – переливаючи свою каву в чашку посміхнулась Христя.

Дівчата швидко справилися в деканаті, Петрівни, секретарки, сьогодні не було, тож третьокурсниці які там працювали асистентками швидко все прийняли та видали квитанцію на оплату. Христя йшла алейкою до корпусу і не могла повірити що тепер буде ходити тут щодня, розглядаючи дерева, квіти та людей що йдуть на зустріч.

Перша пара була з кураторкою групи, вона ще раз розповіла про всі нюанси з документами, реєстрацією на платформі та куди звертатися раптом щось не зрозуміло в універі та гуртожитку. Після короткого інструктажу дала вільну, замість півтори майже години сидіти вони були там від сили 40 хвилин. Тож щасливі такому легкому початку пішли на каву та смаколики.

Там Христя скориставшись нагодою запитала Асю як звати тих двох що завжди ходять з Романом. Бо вчора було так багато імен і лиць що вона геть не запам’ятала.

-Тю, Христя так один із них теж Роман, а інший Сергій – розміялась вона

Христя голосно засміялась, як можна було не запам’ятати що двох хлопців звати однаково. Лиш один із них був високий з чорним волоссям, а інший трішки кругліший і світлою кудрявою чуприною на голові. То її той кудрявий, любила вона щось не просте, не пряме, що ж поробиш.

-Романе йдеш на латте? – підштовхнувши легко в плече хлопця що йшов перед ними Христя грайливо пустила бісики в їхній бік.

-Лиш якщо я пригощаю – посміхнувся той – між іншим познайомся це Всеволод, він не з гуртожитку, тож так живчиком виглядає, спав напевно всю ніч. Бо ми вчора ледь під ранок повернулися додому, між іншим, а куди ви зникли так рано?

-Тааа – простягуючи почала Ася – знаєш такі вони справи дівчачі, наробити шуму і швидко втікти.

Дівчата засміялися і легко перегнали хлопців грайливою ходою.

-Всеволод маєш гарні очі – вже будучи попереду підмітила Христя, звідкись взялося багато впевненості та бажання зробити комплімент хлопцю.

Всеволод і дійсно мав великі темні очі, які просто зачаровували своєю глибиною та самобутністю. Він ніяк не відреагував на цей, на його думку, зухвалий вчинок та Христю запам’ятав, занадто вже вона вирізнялась із всіх та чимось зацікавила його.