Давні береги
100118
Коли б могла промовити слова,
З яких у ніч спадають вниз окови,
То їх моря несли б твого човна
Між зорями до берега любові
Так легко як, так просто як птахів
Трима в польоті вільнопері крила,
Почула б тихе шумовиння слів
В якому б власне серце розчинила
І віддалась. Та давні береги
Давно, мабуть, на рифи перемиті
Та й човен той потоплений давно.
На дні лежать покривджені боги
І їх листи в пляшках об риф розбиті
Лягають досі на холодне дно.
30.12.2022
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯