Гранати
Вадим – звичайний чоловік, який живе на краю мальовничого села. В нього свої радощі та проблеми, свої «за» та «проти», а ще – нестандартні погляди, котрі не всім до вподоби.
Одного разу він вирішує прогулятися берегом річки. От тільки час, обраний для цієї «прогулянки», чесно кажучи, не надто надійний. Скоро Івана Купала, і біля води може трапитися що завгодно…
3132205
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Марія Жовта08.08.2023 18:26
До частини "Гранати"Неприємне трохи відчуття після прочитання оповідання. Навіть не трохи — дуже неприємне. Не коментуватиму ідею, скажу лише, що все проходить. І це теж пройде. Всім важко. І страшно. І так, не такі страшні москальські воші, як українськи гниди. Але їх значно менше, ніж здається. Просто їх голоси звучать гучніше. Все буде Україна.
⋯
Ніка Єнжель09.08.2023 17:36
До частини "Гранати"Ого, навіть неприємні відчуття викликала :0 Втім, симпатизувати всім така ідея не буде, очікувано. Я писала це оповідання без негативних намірів, радше з прагненням нагадати про карму, яка до кожного постукає у двері. Це лише питання часу. Попри те, правда все одно на нашому боці, ми переможемо. Дякую.
⋯
Наталя Кош06.08.2023 08:30
До частини "Гранати"Оп, ще одне людоненависне оповідання. І хоч претензії вкладені в слова героя, як на мій смак, можна було б і менше, бо виходить, що знайомство з типажем героя займає більшу частину тексту.
Загалом, написано ладно, легко, сюжет простий, але якось дуже далеко від теми конкурсу виходить. Можете поділитися, що на вашу думку в сюжеті було героїчного? Цікава думка автора(ки)
⋯
Ніка Єнжель06.08.2023 09:57
До частини "Гранати"Спойлер!
"Людоненависне" чомусь розсмішило мене:D Всі твори, в яких вбивають людей або де вони просто гинуть - людоненависні? Згідна, більша частина твору виділена на ознайомлення з героєм, можна було б і менше. Втім, я не шкодую:) Щодо героїзму: в мене поняття героїзму розмите, тому що все має свою ціну. У цьому творі я представляю героїзм, з яким можна посперечатися: русалка позбулася зрадника, через погляди якого могли постраждати його ж співвітчизники. Тобто вона вберегла життя кількох людей ціною одного. Яким чином - це вже проблема самої героїні. Можливо, це занадто, але її погляди не ті самі, що в автора, зрештою. У всіх сприйняття різне:)
⋯
Наталя Кош06.08.2023 11:00
Спойлер!
Рада, що вираз повеселив)
Але під ним я мала на увазі не вбивства, а оцей типаж персонажа (або авторської думки в деяких випадках), якому б лише на всіх побухтіти.
Дякую за відповідь щодо геройства!
⋯
Ярина Мартин30.07.2023 10:47
До частини "Гранати"Спойлер!
Несподіваний кінець! Хоча гранати мали б підказати, що станеться щось подібне, але ви вміло обіграли цей фрукт)
Героїня, я так розумію, русалка? А молодик тоді хто? Реальний військовий чи дух її нареченого?
⋯
Ніка Єнжель30.07.2023 13:04
Спойлер!
Ого, несподіваний?:D Я рада, що так вийшло. Героїня справді русалка, а отой юнак у військовій формі - це вже як вам заманеться :) Може й наречений, а може звичайний військовий. Удача в нього блискуча - це точно.
Дякую!
⋯
Давидкін Микола30.07.2023 09:44
До частини "Гранати"Гарне оповідання. Цікаві роздуми та зустріч двох світобачень. Щодо тексту читалося легко. Приємні описи. Життєво, коли знайомі з дитинства стежки із часом набувають нових обрисів, хоча напевно серцю миліші ті, що запам'ятались з дитинства.
Не можу сказати, що відчув у творі стовідсоткову супергероїку, але образ героїні цікавий, й антураж історії загалом, добре занурює. Сподобалося. Від мене буде високий бал.
⋯
Ніка Єнжель30.07.2023 12:58
Серцю миле все те, що збереглося з дитинства:) Розумію вас. Берег ріки, яким я час від часу ходжу влітку, дещо схожий на цей, але не до кінця... Та й ГЕС поряд не маю, чи то на жаль, чи то на щастя.
Дякую вам за бал і за цей відгук~
⋯
Катерина Лилик30.07.2023 01:40
До частини "Гранати"Спойлер!
Ви змусили на мить повірити, що там гранати. Читала з бентежністю і острахом побачити у кінці жахи. Натомість побачила дещо набагато глибше.
Ці два кардинально різні образи, зіставлення поглядів, наче зіткнення чорного і білого. Протилежного.
І в кожному реченні хочеться сказати: "безмежно вірю".
Що тій людній вулиці, що тим перехожим, що обговорюють важливе просто неба, що тій дівчині з мішком повним гранатів.
Якби хотілося щоб на кожного спраглого до грошей і добробуту знайшлась своя справедливість. Як би хотілося, щоб ті люди схаменулися до того, як їм запропонують за фоточку - папірці...
Провокативне і глибоке оповідання, яке відверто грає на страхах і емоціях читача.
І сильне. Мені сподобалося.
⋯
Ніка Єнжель30.07.2023 12:47
Спойлер!
Дякую вам! Я рада, що мені вдалося зачепити читача:) І написати так, щоби тому вірили, бо такі випадки все ж є...
Сподіваюся, справедливість наздожене кожного, і грішми жадібні колись вдавляться (я дуже добра людина, знаю :D). Дякую ще раз!
⋯
⋯