Зимова ніч у Києві

Щось ніжне в очах заблищить,

І теплою стане усмішка.

І місто, як зморена кішка,

Скрутилось в калачик і спить.

Тривоги потрохи стихають,

І хочеться тихо молитись,

І довго-предовго дивитись,

Як вікна в будинках згасають.

А потім, забувши всі війни,

Зітхаючи, солодко спати,

До самого ранку шукати

Вві сні твої теплі обійми.

А січень все вибілить чисто,

Сховає і біди, і лихо.

І сніг опускається тихо

На древнє і втомлене місто.