Іскра

Ааааа, яка ж кінцівка смачна) То значить то пліткарка була, співчуваю їм, але то мала розплата за щастя) Загалом я з самказмом сприймала оцю його супер силу, але з кожною новою сценою приходило розуміння, що мабуть вона таки існує, ну бо як і Марко, не вірю, що одне слово може так швидко все змінити. Неочікувано було саме те, що я Марка з Інною зводила, думала до неї побіжить, амвоно он як вийшло) Дякую за твір!

"Марка з Інною" - насмішила))) Щоб в мене і за дівчатами бігали? Хі)) Вся історія ледь не заради кінцевого повороту писалася XD Дякую за коментар. Рада, що сподобалося)

Чудовий легкий твір зі світлим настроєм) Оригінальна суперсила і її застосування в повсякденному житті. Оповідання варте похвали, та я б хотів висловити дві суб'єктивні думки. По перше, хотілося б, щоб першим поривом Марка було зізнатись в своїх почуттях і дізнатись про взаємність. Для героїв все склалось чудово, і ми як читачі, теж розуміємо, до чого все веде. Проте в самому творі не продемонстровано їхньої попередньої взаємодії, що натякала б на почуття. По друге, "з великою силою приходить велика відповідальність") Це чудово, якщо іскра запалює тільки поштовхи на добрі вчинки. Але було б цікаво глянути і на невдалі наслідки. Звісно, я розумію, що ваш твір не про це, а зі своїм завданням він справляється чудово) Бажаю успіху на конкурсі)

Дякую за відгук) В творі дійсно було сказано трохи більше, але рамки змусили нещадно вирізати кілька сцен( На жаль, в ситуації, що склалася, де Франко майже фліртує з Марком, у останнього на перший план вийшло бажання саме поцілувати. Для нього ж то виглядало як флірт через не великий досвід спілкування з Франком на неробочі теми. Власне, тому Марко в діалозі й втрачає впевненість, гублячись, як йому слід таку поведінку розуміти. Не розпушив би Франко пір'я, пішло би їх спілкування іншим шляхом)) А з другим було б цікаво, от тільки через випадок в часи універу, де Франко як раз думав, що зробив дівчині у скрутній ситуації ще гірше, він не наважувався застосовувати свою силу. Йому тут повезло, що у дівчини все врешті-решт добре склалося. Авторка пішла шляхом добра і дозволила собі вдалу випадковість 😅

Маленькі герої для маленьких звершень) Круто придумано в кінці, коли Франко відповідає на питання Марка. Наче й дійсно то не сила, а просто слова та дотик. І все ж працює)) Успіхів на конкурсі!

Насправді багато кому не вистачає елементарно підтримки та людини, що в неї повірить) Дякую за відгук!

Дуже гарне і легке оповідання! Відчувається, що Іскра може спонукати тільки на позитивні зміни!

Теж на це сподіваюся, але хай Марко все ж просоідкує, щоб Франко тримав руки при собі. Якщо з Марко оно як вийшло, раптом іще хтось підвернеться 😄

Оце-то дар! Захотів сусіда, а той впирається, бо не гомосексуаліст. Але супергерой дарує Іскру - й сусіда вже твій. Або забажав стати кривавим тираном, усю країну під себе підім'яти. Одержав Іскру - й мрія збулася: країна у крові, а ти її Цар і Бог... Мрії вони різні бувають.

А ви фантазер)) У Франка все ж не настільки фантастична сила. Іскрає дає лише поштовх на дії, але не приносить результат на тарілочці. В першій уявній ситуації кому іскру треба передати? Якщо тому, хто хоче, то так, може перейти межу, якщо його мораль це дозволяє. Але тоді і сусід ладен визвати на того поліцію, щоб привести такі пориви до норм порядку (Так-так, неотримання бажаного може і в одержимість перерости). А якщо сусіда, то може той прямо скаже, що його не влаштовує, або ж взагалі переїде. Може той перший сусіду взагалі завжди хотів в великому місті жити. От і отримавши іскру, майне світ за очі)) А в другому випадку хотів то хотів, але не настільки рішучій був, щоб взятися за втілення без іскри? Який мамкин тиран тоді виходить. Але ж такими стають і без поштовху ззовні. Тому ваш коментар, як спроба перевести стрілки)