Кава із Пташкою

Ідея цікава і змогла привернути увагу, але таке відчуття, наче в оповіданні відсутня середина. Є цікавий початок, зародження діалогу і... все. Пташка просто підводиться і йде, наче за секунду забувши про існування гг. Для мене не зрозуміло, що цим оповіданням хотів сказати автор. Які емоції воно мало викликати у читача.

Це спокійне оповідання. Максимально буденне, якщо там можна висловитися. Банальна ситуація, по типу "побачення всліпу", тільки у фантастичному світі, де є супергерої. Хоча, я не сперечатимуся, що колись хотів би більше розкрити даних персонажів і навіть маю певні напрацювання у цьому напрямку.

Я так розумію, це була робота на конкурс. В таких випадках через дедлайни часто не вистачає часу, щоб як слід пропрацювати ідею. Знаю по собі)) Бажаю натхнення для подальшого допрацювання)

Дякую. Так, цей твір писався у останній день, бо дуже захопила ідея.

Цікава історія, викликає купу запитань: 1. Чому гість має СЛІДКУВАТИ за тим, що ж там вживає Пташка? Варіанти відповіді: а) бо вона не контролює свої харчові звички і потребує обмежень б) бо вона настільки непристосована до життя, настільки неуважна,що не соже запам'ятати що їй можна вживати,а чого- ні. Якщо правильна відповідь другий варіант, то згадується купа кліше на тему "всі геніальні вчені непристосовані до життя, всі спортсмени не надто розумні, всі актори. .... " Другий момент: фіксація на зовнішності. Всі інші супергерої виглядають на певний вік, а вона ніби не має маркерів зрілої людини. Тобто навіть в паралельному світі, де живуть супергерої автор не дає їй права просто бути собою, старіти... Їй недостатньо бути професіоналом- треба ще й гарною дівчиною. Туди ж відправляю нюанси щодо зросту: ти не можеш мати зріст, який твій нормальний, на всіх світлинах його зроблять стандартизованим. Коротше, бодіпозитивіст в мені палає. І ще, не сподобалась приреченість супергероїв: в цьому творі все зображено так, ніби вони не мають права на нормальне життя, адже навіть для того, щоб випити кави,їй доводиться узгодити це з купою народу, провести відбір і говорити на конкретні теми. І це при тому, що вийди вона як проста людина, її б просто не впізнали на вулиці, завдяки тим же фотошопам, які роблять її вищою, інакшою, частиною команди супергероїв,а не просто людиною(

Дякую за відгук. З вашого дозволу, проведу певне пояснення. Ніхто і ніколи не бачив її, не тому що дівчину стандартизовували якось у фотошопі, а саме тому, що вона постійно перебувала у образі Супергеройки, тобто перетворювалася на Пташку. І саме тому, що більшу частину часу її доводилося бути в образі, у неї могли бути збиті функції деяких речей в людському організмі. Саме задля такого моменту і є вказівка, прослідкувати за тим, щоб вона не переплутала нічого. Адже Пташка має багато працювати, щоб разом зі своєю Командою. Так, тут вона дійсно є заручницею своїх суперсил. Але, з іншого боку, якби вона просто ходила по вулиці, і всі її впізнавали, то Пташці не дали би зробити і кроку. Сподіваюся, мені вдалося трішки розвіяти ваше негативне враження від твору.

Цікава замальовка. Я все чекала, коли Сергій розкаже про свої надздібності, але не дочекалася). У цілому мені подобається ваш стиль, особливо дякую за деталі. Було б цікаво прочитати продовження)

Дякую за відгук! Мені теж цікаво більше дізнатися про її роль. Але, на жаль, поки що воно під грифом "цілком таємно". :)) (Хоча, є варіанти, коли мені трішки привідкриють завісу таємничості, і я зможу ще написати про Пташку).

Дуже приємний та теплий відгук. Заради таких моментів і варто писати на конкурси. І дідько з ним, з найвищим балом. А відповіді. У вас є свої відповіді, у мене свої. І це прекрасно.

Дякую за відгук. Розкрию секрет задумки. Акцент мав бути на тому, що будучи Супергеройкою, вона не має часу на таке звичне життя, що їй хочеться хоч трішки, але доторкнутися до нього. Її вибір пав на тихого та скромного хлопця, тому що більшість часу вона зайнята "Супергеройством", а іноді так хочеться просто побути звичайною людиною. Гадаю, я підтвердив ваше твердження про те, що вона могла би бути популярною рок-зіркою. Але така доля популярних людей, що вони комусь можуть здаватися небожителями, і люди просто бояться з ними заговорити, хоча, окрім слави, нічого не відрізняє їх, від "звичайних" людей.

Ок, тепер задум зрозумілий. Але, нажаль, Ви розкрили його у поясненні-коментарі, а не в самій історії. Не вистачило кількох детальок для цільної картинки. Шкода, бу у Вас ще було достатньо простору їх додати (запас знаків дозволяв це зробити)

Що ж, вдячний за ваше бажання, зробити мій твір краще. Можливо, коли закінчиться конкурс, я відредагую оповідання. В будь-якому випадку, вам я бажаю отримати більше позитивних емоцій від решти творів.

Я отримав позитивні емоції від Вашого твору, чесно) Вам - щире побажання успіху на конкурсі)