4 Розділ. Доля не завжди все обирає сама.
Я дивилася на незнайомця зі гнівом. Я хотіла просто жити в нормальному світі, а не тут.
-Чому ви просто тоді не стерете нам памʼять тут?- запитав Ліам.
-В цьому світі ми цього не можемо зробити. Досить вже говорити.
-Не вказуй нам, що робити!- я сказала це і незнайомець підійшов до мене та замахнувся, але не вдарив.
Поки він підійшов я забрала у нього ключі з карману. Я не знаю як я це зробила, але я тоді не думала чи вийде в мене чи ні я просто робила все, щоб вижити. Він не помітив цього. Ще одна порада: якщо вас зловили думайте, що робите і робіть все швидко, щоб вибратись. Якщо ви не будете думати вам може не пощастити так як мені.
Я показала Ліаму ключі і знак, що треба якось його відволікти. Ліам легенько кивнув мені і сказав.
-Хей!.. Не чіпайте її!
-Чому б це? Хочеш посперечатися?-запитав незнайомець низьким голосом.
-Так.- відповів Ліам серйозно і дивився прямо в очі незнайомцю.
Я ще ніколи не бачила його настільки серйозним. Але тоді я про це не думала.Через деякий час,гострою стороною ключів я перерізала мотузку. Але як бути з Ліамом? У мене був дуже ризикований план.. і я ним скористувалася.
-Як думаєте який шанс того, що я від вас втечу?- запитала я.
-Нульовий тому, що я за вами дивлюсь. А чому ти різко стала така впевнена?
-Ну бо може я вже змогла розвʼязати мотузку?
-Що?
Ліам дивився на мене так ніби я божевільна,а я тим часом вибігла і розрізала мотузку Ліама. Незнайомець схопив мене за руку, але я вирвалась.Адреналін піднявся до величезного рівня. Я не знала куди бігти, паморочилося в голові,а Ліам взяв мене за руку і повів до виходу.
-У вас нічого не вийде! У вас інша доля та світ!
-Знай, доля не завжди все обирає сама.- сказала я та ми побігли.
Я не знаю як, але у нас вийшло втікти…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Спойлер!
Спойлер!