Металева птаха

Ніхто не відчує, як воно кипить...

Море і вбита печаллю пташина,..

Скована волею, тільки згори.

Якщо подивитися знизу - година

Тягнеться тижнями, наче у сні.

Одні лише хвилі, та кинуті в очі.

Зникнув і натяк на диво землі.

Крила все тонуть у зареві ночі,

Більшає в серці живої води.

Сила ще є, але як не упасти,

Як не віддатися хвилям у грі,

Коли на тобі незалежні баласти?..

Вона все літає у денах зорі...

Падає пір'я у сині потоки,

Несеться до краю незнаних надій.

А птаха літає і сипле глибокі,

Сумні намистини...з-під золота вій...

10.08.2023