медитація
сьогодні зранку я прокинувся з відчуттям, що живу в чужому світі
млин, скаже хтось, та кожен підліток щодня прокидається з такою думкою!
але ж я, заперечу я, ось уже майже 10 років не прокидався з такою думкою
це й справді велика й складна робота — відчувати, де (й коли) ти чужий. мабуть, мене вразило, що це відчуття схопило мене в момент прокидання
хоча я вже досить давно усвідомив, що навіть сни можуть тобі не належати. хіба що медитація...
в тому сенсі, що медитативний стан не може бути самометою — це просто ще один варіант самонавіювання. ні, медитація — це спосіб, навпаки, розвіювати відчуття, які іноді намагаються тебе зловити
а загалом я впевнено входжу в стан підстаркуватості. я продовжую собі пояснювати, що таким (підстаркуватим, як я) все все більше має здаватись чужим
я дивлюсь на молодь і дивуюсь, як вони борсаються серед халеп, не усвідомлюючи, що це — халепа. та й усміхаюсь, мовляв, а хіба в мене було не так само?
зі. а щодо підлітків... ну, вважати власних батьків трохи чужинцями — це ж нормально?)
14.12.2024
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!