Літо-літечко

Літня спека підступно вповзає за комір,

Солона живиця тече по спині.

Від спраги, що тьмарить розпечений мозок,

Здається вже зблідли всі барви земні.

Лиш згадкою стали хрещенські морози,

Коли ми чекали на щедре тепло.

Та нам вже не в радість ця спека і грози,

Та зливи, яких споконвік не було.

Ось воно літо – буйно звабливе,

Гойдається в серпні на житній стерні,

Вабить духмяним запахом яблук

І медом бджолиним на щедрім столі.

Спека підступно вповзає за комір,

Облизує вітер спітніле чоло.

На спасівку літо завжди напідпитку

Обжинками пестить невтомне село.