Жорстока барва

Очі змикались до спалахів болю.

Тінь беззмістовно лягала у світ.

Здолано те, що кричало наповну,

Коли залягало у зморено-плід

Його та її, що під знаком любові...

Дивиться вгору на їхнє вікно,

Яке зі стіною у зрадницько-змові -

Їх просто немає,..нема і давно.

Кохана й дитина поринули в сяйво...

Він як і вперше, але не згорів.

Чому ж ти жорстока, неправедна барво? -

Може, із тисняви мінних полів...

Усе обірвалось умить, як і стіни...

Люди міцніші за цеглу,..чи ні...

Він обирає покинути міни,

Та двоє приходять,..і лиш уві сні...

16.08.2023