Троянда

Троянда цвіту вишневого,

цвіте коло хати,

її красоти Всевишнього,

манять сади.

Вона ніби перлина,

могуча, прекрасна.

В саду коло хати,

цвіте, мов дитина,

могутня мов людина,

вміє за себе постояти,

нікому не дасть себе ображати.

Її врода манить любе людське око,

такі ростуть тільки в Марокко.

Пишна квітка кохання,

горда квітка розчарування.

Вкриє землю мов мати,

ох її пишні шати.

Зірка її то кохання,

без печалі й вагання.

Мов крила має,

вона так гарно літає.

Ніби на арфі душа її грає,

аж серце завмирає.

Троянда!

Цвіт її то кохання.

В саду зростала,

від кохання пишною стала.

Людське кохання пострічала,

від цього й розквітала.

Люди нею милувались,

та й дивувались,

собі повчались,

та й закохались.

Троянда така особлива,

така мила.

Життя вона так веде,

кохання людям несе!