📜 Результати конкурсу "Фентезі поезії" від АльМор 📜

Електронні книги / Верлібр (473)

Ладунок

Валіза.

Вагаюсь: що брати з собою?

Радість, надію й наїв –

Своє забрати потрібно.

Любов.

Її не пакую, звісно.

Її не носять в валізах,

Як укладати видих і вдих?

Щастя.

Цей вимір залишу тут –

Моя лише половина,

Має сенс цільним воно.

Тепло.

Його видуло вітром учора.

Йому треба полум’я знов,

Таке не складеш про запас.

Біль.

Його було вже доволі.

Не візьму з собою болю.

Хай вітер розвіє й його.

Пристрасть.

Коштовний дарунок плинний,

То гріє, то спопеляє.

Нема в чім узяти його.

Лишаю

Вдячність, повагу й обійми.

Радість, надія й наїв –

Ось і увесь вміст валізи.

28.12.2022

...

Лана Філлі

Я Вам сподобалась

Я Вам сподобалась –

немовби небо стало ближче.

Я Вам сподобалась!

Прошепотіли Ви на вушко другові.

А я все чула.

Я Вам сподобалася. Я!

Я Вам сподобалась –

Найбільша із похвал!

Я так боялась здатися чужою,

Закритою на тридцять три ржаві замки.

Я Вам сподобалась –

Бальзам на мою душу,

Зітлілу, згублену, втонулу у вогні.

Я полюбила якось безталанно й даремно,

Того, в чиїх очах дзеркалила не я.

А потім ображалася, кидала фото у смітник, ридала...

Любила я. І крапка. І фінал!

А Вам сподобалась.

Доклала всі зусилля:

До дірочок затерла праскою шиття на сукні,

До крові зносила підбористе взуття

Й залила лаку кілотоннами волосся.

Принцеса...

Зображена художниками на портретах,

Вродлива, не потворна, не страшна,

Під макіяжем всі недоліки лягли і сплять.

Я Вам сподобалась.

Хоча ми й не знайомі.

Я усміхаюсь. Я потрібна. Я жива!

Ніколи ще не чула... Яке щастя!

Я Вам сподобалась.

Кохання з першим змахом зафарбованих в три шари вій.

Я Вам сподобалась. Як сонце влітку,

І злива навесні.

Я Вам сподобалась. Прекрасно. Це!..

Дивлюся в дзеркало.

А хто?

Хто Вам сподобався?

Рум'яна лялька?

Без утомлених повік, без кривизни зубів під усмішкою...

Цей маскарад знову звертає не туди.

Принцеса!

Вам сподобалась вона.

Принцеса Вам сподобалась.

Не я.

А я загублена поміж рядків сумних віршів.

А я залюблена невдачею.

Кохання, мабуть, тільки для принцес,

Які подобаються Вам.

...

Ївга Лютневська

У нашім місті нині сніг

А в нашім місті нині сніг.

Відчуваєш?

Ніби скрижаніло щось всередині?..

Сніг...

Це білосніжжя, порушене чужими кроками.

Ця тиша, порушена гучними плесками.

Ці душі, порушені вогнем.

У нашім місті нині сніг.

Гострокрилі напівпрозорі крижинки —

єдині повноправні господарі —

вже облюбували місця зламу,

забилися в кутки зруйнованих фортець,

лігши покривалом на наші рани.

Рік тому у фортецях був день.

Тепер — непроглядна ніч...

У нашім місті нині сніг.

Сніг вальсує порожніми вулицями,

вдягає гіляччя у сукенки,

малює на склі символи, які ніколи не розтлумачать ворожі очі.

Сніг лягає на пошрамовану землю,

оголюючи чиїсь сліди:

і колеса валіз,

і дитячі кроки,

і біг, і зойк, і биття серця під курткою,

болюче серцебиття — прощання, втеча, біль.

Сніг мовчить, безшумно ступаючи землею,

що тремтить під чужими ногами.

Сніг затягує небо сірим, лаштуючи простір для сходу сонця.

Сніг нагадує про підступ, наступ і брехню,

оголює зчерствілі душі.

Сніг — наш небесний свідок —

їхній страшний вирок!

У нашім місті нині сніг.

Як білий аркуш, чисте тло,

на якому ми напишемо власний гепі-енд,

одне-єдине слово:

"Воля!"

У нашім місті нині сніг,

і він стелить для нас стежину додому.

Дім. Мій дім. Наш дім —

вільний, як сокіл-сапсан, зображений на прапорі й гербі.

У нашім місті нині сніг.

У нашім місті вже витає перемога.

Відчуваєш?

------------------------------------------

*після снігопаду обов'язково зійде сонце!

Лютий, 2023

...

Ївга Лютневська

неможливе

у квартирі холодно

окрім електроенергії треба

ще дбати про інфраструктуру,

вражену рашистськими

придурками.

день на день не приходиться.

довго вдивляєшся у

тікток абощо, доки

тебе не відпустить

(у 2008 році одна

студентка сказала,

що "попускати" – це

такий жаргон, але

я вперто вживаю

по своєму)

відчуття свободи перевершує

все! перед ніч нарешті

западає тиша, я

вдягаюсь у кілька шарів

одягу та залажу

під ковдру.

тиша – то моє все!

чути, як шумить фреон

(чи що там іще біжить)

в холодильнику.

навіть дощ перестав

стукотіти по залізному

підвіконню. я нарешті

здіймаюсь на крилах

(вони з'являються,

наче збіговисько дітлахів

у загубленому серед

всесвіту інтернаті)

і ще ти неодмінно

маєш зловити

щось, що насправді

зловити

неможливо.

...

мелхіседек

дощ

ах, життя

які іноді вигадує

кульбіти!

що ти, наче той

танцор,

починаєш

виробляти піруєти!

досконалість

виструнчується

в заплутану траєкторію,

а так хочеться

бути відстороненим

від усіх цих

загадок

та пересторог.

тож мусиш ставати

філософом,

бо інакше

як втрачати

іще когось?..

іноді мусиш

йти наосліп,

тому що

як інакше – у

проливний дощ?

...

мелхіседек

над прірвою

...і розсипається твій світ.

твій час зникає...

роки билинками злітають врізнобіч.

життєвий шлях твій тане.

...стоїш над прірвою,

в якій усі твої стихії

прагнень та натхнень

настирно знищують "дна одну -

у просторі вони спливають в небутті серпанком...вже ніякі

в нікуди, у ніщо.

...і ти забутий всім...усім навколо світом...

тобою все забуте.

і втрачена мета -

вона повік незбутня!

втрачають сенс бажання всі, чуття,

думки та рух...і кожний порух - біль...

події всі, всілякі... - тобі абсурдність.

і сам собі ти як нікчемність,

дрібнОта,

пустота,

непотріб,

зайвість... -

як майво перед очі...

хитаннями в марноті

над прірвою... - зникаєш!

як наче хтось невидимий, могутній

тебе мов крейду з дошки начисто стирає

з реального буття в умовну ірреальність.

і знівельований щезаєш.

і ти вже є ніхто,

тебе як не бувало ніколи та ніде...

шепочеш іронічно сам до себе

про те, що... - так,

твій світ розсипався на прах,

твій час мов пил зникає...................

...

Ем Скитаній
16+

Прийдешнім поколінням

Якщо… якщо все буде правильно

Та так, як хочемо,

Та так, як пророкує небо,

Та так, як нам написано

На долі – на долоні,

Та так, як би того хотіли

Родини наші,

Аби захотіли.

То проживемо ми,

Можливо, навіть довго,

Можливо, будуть діти,

Навіть – спільні,

Можливо, навіть разом.

Й могилу нам насиплють в лісостепу.

Та під одним курганом поховають,

Та буде наше поховання парне

Таким… напівцнотливим,

Як перша ніч – з тобою та без тебе.

Його, можливо, навіть розкопають

Прийдешні покоління цього людства,

Що виживе, ймовірно, в катастрофах.

Не знаю, що шукати вони будуть.

Знайдуть. Не артефакти, а кохання.

...

Мавка (Ганна Заворотна)

цинічний

мене сьогодні заледь не назвали геєм

коротше, я перестрівся з одним знайомим,

а він мені пояснює,

чому в мене щось

не склалось.

так, ніби він усе про мене знає

насправді він вірянин,

до того ж московського патріархату

я кажу йому, що за тобою

хтось стоїть

врешті-решт, ми все рівно

заговорили про нього –

про Бога.

й коли він вирішив,

що мене відцурався саме він,

але чому саме, зрозуміти не міг,

то щось таке й

ляпнув.

дівчата, які мене знають,

усміхнулись би, мабуть, так

само, як і я!

його Бог може мене й відцурався,

звісно, тому що в кожного

він, вочевидь, що

свій.

це щось таке

всередині

тебе, що ти завжди

знаєш, що ти

не сам!

але за всіма зовнішніми ознаками,

скажіть, хто від

нього ще не відцурався?

...

мелхіседек

Резиденція

Подавайте заявку митці і мисткині

На резиденцію в селищі Порожні Пагорби

Між Долішнім Івачівом і Старим Мерчиком

За підтримки БФ "Українська діаспора"

Обов'язково бути ФОПом або мати родича ФОПа

Термін резиденції три роки

Але для вас вони минуть за три тижні

Чекаємо на ваші заявки

Обіцяємо багато нетворкінгу і промоцію ваших творів

Перевага бездітним і неодруженим

Схильним до палких поцілунків

Витривалим митцям і мисткиням

Десь під кущем троянд і шипшини

Що росте корінням назовні

Коли заспіває німий безголовий півень

Тобто у грудні

Настане дедлайн.

...

Тетяна Жучок

Поштівка

Я знайшла в секонді поштівку

Нову, у плівці, великобританську

Ваза із синього скла

Колекція Вікторія енд Альберт мьюзіум

Товстий папір науковий вид тиснення

Я не встояла, вона коштувала сім гривень

(день завозу на Привокзальній)

Я відкрила її вже в кав'ярні навпроти

(якщо скляний кіоск плюс кавовий апарат плюс неонова вивіска дорівнює кав'ярня)

А там написано моїм почерком

Будь-який інший я б не впізнала

(чи залишається зараз в людей почерк)

ТАНЮ ЯКЩО ТИ ЦЕ БАЧИШ ТІКАЙ

І ваза на поштівці розбилась

Раніше ніж я почула

доволі

знайомій

звук

...

Тетяна Жучок

зрада

твої кроки подібні грому з ясного неба,

шуму пожеж та камнепадінню.

вони - гуркіт руйнацій та канонад.

вони - крики людські в розплавленій лаві вулкана.

о, зрадо!

я бачив обличчя твоє у століттях.

я бачу обличчя твоє щоденно, щомиті!

коли цілиш ти списом у спину,

коли крізь легені вганяєш тесак з насолодою в серце людини,

яка необачно була тобі родичем, другом чи братом.

я бачу твій посміх паскудний в червоних хрестах на білому фоні -

за ними закидоні клуні, пакунки та вбивці розсілись рядами,

муштровані котрі та налаштовані мовчки безжально, цинічно вбивати своїх одновірців.

ти в усіх ешелонах смерті,

у потягах що громихають.

я бачу тебе,

єхидну,

лякливу та боягузливу,

тупу від зненависті,

жорстоку та злу,

та безкомпромісну, немилосердну -

за спинами немічних та дітей,

паскудна, зириш криваво.

ти зомбі! катує що у катівнях

знесилених, скорених та полонених.

я бачу тебе, брехливу, у світі... -

тобі просто-напросто срати на світ!

користуєш його, гвалтуєш, знущаєся з нього...ну, а вже потім

скуповуєш в роздріб та оптом і... -

регочеш з того усього,

скалися підла, злодійна, підступна.

о, зрадо! ти спритно вмієш сховатись за маску

миролюбної усмішки діви святої,

коли розливаєш отруту

в той час, коли позад себе

лишаєш пустелю,

руїну

та злидні

недолуга,

потворна,

безродна,

та, що немає вітчизни... -

ховаєся в пагорбах серед болот,

жонглюєш благодійством та благородством

(які - абсолютно! - тобі невідомі),

подаєш себе гуманістом,

янголицею світу,

граєш довір'ям людським,

штовхаєш людей у жебратство та бідність

в тобою розорених та розграбованих землях...

бо така вже ти є - цинічна,

шизанутая та меркантильна,

о! зрадо, століттями що незмінна....

...

Ем Скитаній

парваті

є вічні теми: цуценята

й роздягнені дівчата.

це з того, що викликає позитив.

також можна почати схиляти –

наприклад, купляти лахи.

якщо ці дві теми поєднати,

то може навіть постати бізнес.

і так в усьому: треба

поєднувати, що потрібно,

із тим, що схвалюють інші.

врешті-решт, все купляється:

взаємопродаж – це і є

всемогутня більшість.

яким би ти не був розумним

або ким себе не вважав –

все вирішує всепроникна

присутність. але це вже

релігія, пробачай!

легко втратити рівновагу

й почати бігати за крамом

чи за тим, що на ньому

зображено. тож

або ти лихвар,

або клієнт, наперед

на всесвіт ображений.

від цієї течії, сповненої

лихої долі, хочеться утекти.

я невтомно повертаюсь

до улюбленої обителі,

сповненої цнотливої тиші –

але це вже річ, до якої

ще треба дорости.

...

мелхіседек

Старість

Крихти хліба

для голубів,

палиця

для ніг,

окуляри

зі зламаною дужкою,

таблетка «Валідолу»

про всяк випадок.

Помолившись Богу,

щоб дарував

ще один день,

щаслива людина

виходить з хати.

Хвороби –

то пусте,

аби лиш у дітей

та внуків

було все добре.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

людина

ворог – він і є ворог

просто зазирни йому в очі

я колись думав, що

можна знайти ворога в собі,

але як бути із ворогом,

що зачаївся у

темряві?

краще вже той, що

з піною з рота

піде тобі навпрошки...

дай лиш йому таку можливість!

і коли людина почне

кричати, втрачаючи щось,

що тримала в душі –

дивишся, а нічим він не

краще й не гірше

за когось – краще нехай

вже іде, де зарплата

більша, де війн

немає й тривог – видимих

і невидимих, де

ніхто не замкне тобі

рота за те, що

ти вважаєш – за істину.

бачиш, що ніде воно

краще не буде,

аніж сам ти не станеш –

справжнім і сильним. справжньою

стане й твоя країна – тільки

наважся назвати її:

Україна!

...

мелхіседек
18+

exemplaris excommunications

Миколі наснилася скриня зі скромним світлом

він дихав високим днем і бабусиним хлібом

застигав як новонавернений під зоряним небом

що вночі народжує водяну лілію над його серцем

доки він снить на тремтячому пагорбі

як скриня віддає дар пам’яті.

коли одноразові боги скінчилися і згас багатоокий кристал і прийшов морок

у блакитну хату на пагорбі поселилася почвара дядько Ґроґ

без тіла людини і з головою про яку писав Неборак.

Ґроґ потіє пітьмою і кожен хто його побачить буде забутий

як спів горобця з розірваним серцем як велетень буде закутий

його немислимі посіпаки- сектанти-пастухи безшкурих вовків

несуть у долині від хати до хати exemplaris excommunicationis -

мертвий папір

і кожен хто його побачить буде забутий як син.

Микола жив на пагорбі і всіх пам’ятав давав імена кожній крихті хліба

він не спускався в долину до людей з худими очима

Микола доїв хмару пив її молоко і бродило у глеку кульбабове вино.

під його шкірою тече сяючий мед -

щоночі дядько ґроґ насилає кровопивців

вони вгризаються у тіло Миколи наче бобри-убивці

і тої ж миті падають у діабетичну кому падлюки ниці.

дружина Миколи янгол-і-демон і місяць-і-зоря її очі

вона віддала своє ребро з якого Микола зробив лук пророчий

вона віддала свій шепіт з якого Микола зробив тихі стріли

Микола спустився в долину - у трьох поетів поцілив

і вони згадали про всевишнє серце зроблене з диму і про вулицю тиху

її імена

поети писали про те кого пам’ятають і про те кого нема

носили в долині вірші що кровоточать як живе тіло.

і доки вони б’ються з лихими скелетами і мором і божевільним вітром -

Микола рушає до блакитної хати - дядька Ґроґа потурбувати.

...

Жаботинський Святослав

Попіл кави

Голову до неба, що щільно набите зірками... Не впіймати,

Не приборкати мереживом ночі попіл кави... Розвіється.

На світлому темними плямопрогнозами світ не пізнати,

Не втримати час у полоні... Ніколи не схилиться!

Біла земля — для душі це випробування.

Що не згоріло — обуглилося, у горні зміцніло.

Чорна кава була дивною спробою знеболювання...

...Неосяжна ніч кришить долі снігом на землю вміло.

~2020~

...

Lexa T. Kuro

Для тієї, що співає у терні

Світ попелом усім... Стань пташкою, але особливою,

Хто, обтрусивши морок, може літати, собі пробачивши любий мотив.

Бачив всілякі я світи... Твій у плямах, але не зламаний.

Не кажи, мала, мені про вдачу... Темрява - світла негатив:)

Пекло — страху рай. Рішення словом «рівняння» марно скаргами,

Поки у тобі сумніви та біль... Вирує кров.

...Пташка кидається на терни... Момент після падіння —

Згорає в попіл, але, здійнявшись, воскресає знов.

~2020~

...

Lexa T. Kuro

Слова повинні бути промовлені

Слова повинні бути промовлені.

Хіба ти не чуєш, як відчайдушно

Намагаюсь придумати для тебе пісню;

Як перебираю просіяні слова, що ходили із уст в уста

Випиваючи з перевернутого келиха неба причастя терпких історій.

Хіба ти не чуєш шепіт отих сторінок, що витають над нами!?

Вони тільки й чекають,

Аби поселитися в бібліотеці твоїх грудей,

Щоб хтось пострушував їхній попіл у ніч

Читаючи сни одкровень, змотуючи тумани нітратних плівок,

Розкопуючи книги, мов складаючи колони

З уламків коннелюр патетичного храму вічності.

Хрестик на твоїх персах колихається

Повторюючи порух коштовної люстри серця

В нефах грудей, що переливається нотами

Після гобою бажання.

Коли воно роздивилося сонце і розправило пелюстки,

Поночі, я вливатиму промені поетичної згадки йому

Зриваючи шовковий цілунок, як свою плату.

Коли опускається паволока ніжності

І тебе пробирає щемливий спогад,

Ти зодягаєшся в оксамит.

Слова розшивають бісером підібгане плаття:

«Любов»,

«Переливи»,

«Ще»,

Розкажи мені ще про сплави до мого серця.

Звідки, скрадаючись вузькою смужкою погляду,

Дізнався, що саме вибито на ньому його зрадниками?

Хто цей чоловік, що дивиться на себе,

Весь у піні з надією на послух твоєї юності?!

Він тягне перелицьовану стару пісню і лоскоче

Легковажним «а що коли», наче піря’м солодке пів марево,

А тоді розвіює його і топить погляд в гладі мутного озера.

Дивиться мов на стару літографію запевняючи себе,

Що він бачив отой краєвид, і оті постаті на березі

Знайомі йому. Власне це він і є. Там його дитина грається в сніжки,

Дружина тулиться до плеча, а з його волі кружляє пухнастий сніг.

І саме тоді, він не хоче відводити погляд у вікно ванної.

30.12.2023

...

Володимир Каразуб

коли зійде сонце

коли зійде сонце, я його не побачу, бо в цей час мої очі будуть закриті...

лише місяць світитиме крізь тонкі пальці долоні,

лише він зможе дивитись, заглядати на тіні,

що цілунками вкриють мої срібні скроні.

коли дощ матиме чим накрапати, я ніколи вже під ним не промокну,

не торкнусь ніколи вологи волосся,

не змахну з облича струмок із тих капель,

і ніколи вже йому не пробачу те слизьке каміння, що було під ногою.

коли вітер знов гратиме у свої ігри,

роздуваючи полум'я покинутого кимось у лісі багаття,

я не матиму ні до чого довіри

і не пам'ятатиму, що за все життя так хотіла сказати.

коли зійде сонце над кволим містом,

коли згаснуть зорі над тим вигорівшим до попелу лісом,

коли річки думок и чиїхось сліз увійдуть в океани смутку,

коли станеться це - не залишиться вже нічого, що ще б мало бути...

...

Ія Лін (Ізумі Хо)

Хвойне дерево

Ростуть на хвойному дереві шишки.

Ти дивишся на нього

І бачиш зелену молоду шишку.

Вона така, бо ще не достигла,

Але вже чудова та різноманітна...

Ти сидиш і дивишся на неї.

Тобі хочеться розмалювати

Її різними барвами.

Та спочатку вона має стати зрілою,

Аж тоді вона буде ще гарнішою.

...

Хвилина душі
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
📜 Результати конкурсу "Фентезі поезії" від АльМор 📜
16.02.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Вже завтра відбудеться фентезі-фестиваль "Аль Мор" 🦄🍀, тож настав час привітати переможців та учасників з результатами конкурсу “Фентезі поезії” від "Аль Мор"! 🥳

... Детальніше
Блоги
"Флейс" статус ЗавершеноСонечко
27.02.2024
Вітаю! Радий повідомити, що моя перша велика робота завершилася! "Флейс" став для мене особливим. Ц ... Детальніше
Майже 100 підписників, нові ім'я та обкладинки і Пропозиція ОзвучкиЮгин Кобилянський
26.02.2024
Чекав я значить 100 підписників, щоб змінити щось, а потім подумав, що і 96 доволі непогана цифра. ... Детальніше
Перенесення квантового дня! ⚡️🇺🇦Дар'я Гребельник
26.02.2024
Ви звісно закидаєте мене капцями, але доведеться ще трохи подовжити "Квантову Україну" 😅 На жаль, бу ... Детальніше
Книги та видавництвоКіт у зграї
25.02.2024
Друзі, привіт! Буду й надалі відточувати свої навички у оглядах та " набивати руку " А поки, хотіл ... Детальніше
Таки я його втопив!Богдан Притула
26.02.2024
Не хочу здатись надто оптимістичним, але, здається, горе захлинулось у роботі – таки я його втопив. ... Детальніше
Хто я? Я фанат темного фентезі.Ілва Стрілецька
26.02.2024
Усім привіт! Раніше я користувалась платформою Surgebook, але сьогодні я нарешті створила акаунт тут ... Детальніше
На Аркуші вже:
9689читачів
105922коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: