🌟 Результати конкурсу "Аль Мор: Потраплянці до нашого світу" 🌟

Електронні книги / Верлібр (25)

Фідбек і Вдячність

Твій розпач — мерхлі квіти,

Котрі лиш множать сум:

Нізащо не зігріють

Того, хто занепав.

Провина ж натирає,

Пече, гірчить і тисне.

Яка зі того користь,

Коли ти загубивсь?

Цінуй усе наявне,

Підтримуй ще живих.

Добро — то чари справжні,

Що довжать людям дих.

...

Євген Сонях

візит

яскраво барвистий жакет свій

недбало поклала на спинку вигнуту крісла

жваво розповідала про світ і життя

жартівливо про наше кохання

я слухав тебе

я був радий тобі...

не очікував що увійдеш до мене в халупу -

в прокурене лежбище

в безладі у бедламі якого марную свій час

насміхаюся над життям і над світом

саркастично пригадую щось із кохання

(уявив себе п'яним огидним сатиром)

теревеню собі самому і мимрю злорадно

про відносини між людьми

про їх благоустрій і побут

і взагалі... - сибаритствую животію у ліні

почуваю себе таким собі зажерливим міщанином

і раптом... - ось ти

красива така

весела суєтна щебетуха

і я радий тобі

я радий що ти мене не забула

а то почав уже скніти

в думках своїх мерзлих і прикрих...

...ми пили вино

танцювали

кружляли

пурхали метеликами у саду

і над квітами степом

а потім безтурботні блукали

майже порожнім містом

а далі...далі - ти зникла

пішла

розтанула ластівкою небокраю

...і я знову у кріслі з порожнім келехом у руці

злорадно до себе собі бубоню

про благоустрій і побут

про відносини між людьми

і марю у роздумах над якимось незнаним мені буттям

похований

схований

...весь

занурений в спогад.

...

Ем Скитаній

Юність

Мене обіймає Юність,

закутуючи у свою вуаль.

У неї розмиті риси обличчя,

вона не дає мені оглянутися.

Її сміх дзвінко віддає десь

усередині мене.

Вона цілує так безтурботно,

забираючи частинку мене.

Моя Юність йде,

залишаючи сліди на піску.

Вона була такою ніжною.

танцюючи біля моря зі мною.

Йдучи безповоротно,

ніжний промінь моєму житті,

подарував наостанок квітку.

...

Чорновод

Дворові пси

Ти народишся на кістках дворових собак,

які померли від зимового холоду

Твій батько - мороз

Твоя мати - віхола

Ніхто не підгодовував собак

І вони героїчно загинули

Аби стати тобі ложем

Колискою тобі стати

Ти вдихнеш морозне повітря

І станеш нарешті живим

Ти видихнеш білим снігом -

І навчишся нарешті дихати

Свій перший погляд кинеш

На сліпуче зимове сонце

Ти осліпнеш -

Зможеш нарешті бачити.

І прибіжить останній дворовий собака

Що лишився живим

Буде тобі годувальником

Бо-ж побратими його загинули

Аби стати для тебе ложем

А коли настане весна

Сонце перестане сліпити очі

А останній живий піде вдалечінь

Ти перестанеш дихати

І загинеш на перших підсніжниках

Вирослих з кісток дворових собак

Які вже обернулись на попіл.

...

Катя Ворон

/fate/

лягай біля мене моя безлика та безформна

будемо разом милуватися анахронізмами нашого життя

що пливуть перед нами

люди пливуть перед нами

подивися на цю вагітну жінку

в її обличчі можуть сховатися всі ті кому необхідний притулок

тепло

та затишок

її живіт настільки гладкий та великий

здається що вона носить тих самих трьох китів

на яких все тримається

на яких все і буде триматися

я навіть можу бачити як вони плавають там всередині

губляться в таких малих водах

просто тому що вони ще діти

поки що вони ще діти

та кого б вона не народила моя безлика та безформна

хто б не випав з її лона на цю гріховну землю

вони всі будуть поклонятися тобі

обвиті пуповиною

все ще залежні

назавжди залежні

і я буду

припадати до підніжжя небес твоєї люті та милості

ти не встигнеш вдихнути видихнути

як я вже згублюся в рідкому волоссі твоїх рук

як я вже згублюся в лабіринтах твоїх зубів

як я вже згублюся в безмежності твого тіла

дивися

вона наближається

її лінія стає широкою та довгою

така цнотлива стежка перетворюється на автобан

першу дитину назвемо біль

другу дитину назвемо пристрасть

третю дитину назвемо любов

усиновимо їх пригріємо твоїм теплим диханням

будемо бавитися з ними

радіти їм

ростити їх

ти спитаєш мене

як її хоч хвали? матір що так люб’язно віддала нам своїх дітей

як. її. звали?

а я протягну тобі візитку що вона залишила

де по-простому дванадцятим таймс нью романом написано

«доля»

...

Іван Бережний
18+

Ї

Звучать слова кохання.

У неї прорізаються крила,

Крізь лопатки та шкіру.

Вона голосно плаче від болю,

А сльози її діаманти,

Падаючи, розбиваються в скло.

Я кажу їй гарні слова,

А босими ногами збираю битий кришталь.

Цілуючи її вологі щоки,

Гладжу її гладеньке волосся.

Її страждання не стихають ні на мить.

Вже видно ті крила,

Ті прекрасні червоно-білі крила.

Пір'я як заточені леза,

Пух м'якший за будь-яку подушку.

Я торкаюсь до них і ранюсь.

Вона намагається їх розправляти,

Але ще більше плаче.

Усе забризкано кров'ю,

Я її сильно обіймаю.

Її крила не можливо сховати.

Вона дивиться в очі мої,

Благає голосом тихим:

«...залишись, я хочу бути з тобою»

На що я сльози їй витираю:

«Все буде добре»

Вона потроху стихає,

Її очі блищать,

Даруючи спокій моєму серцю.

Роздивляється свої крила

У відбитті моїх очей.

Ворушить крізь біль, і не плаче

Лиш щиро усміхається.

Колись вона злетить,

Узявши з собою мене.

...

Kruhitka_Dobro

***

вдих

біль роз‘їдає зсередини

десь під ребрами

ніби пожежею, огортаючи кістки до блиску

і видих

з тваринним протягнутим викриком

палай вогнем і рви собі грудну клітку

аби віддатись злості

дай їй поглумитися над ними, Світе мій

вони казали: «це все вина твоя»

а ти продовжуй тягнути руку

до Свободи

...

sollitudiem

Вона

Вона вирізала листки із щоденника та

Годувала безхатнів котів під звуки сирени,

Я ж дивився на неї з вікна квартири,

Де мав жити лише один місяць.

Ніхто не підходив — мовчки дивились,

А я не міг зрозуміти:

Чому на військових погляд такий холодний,

Чи можна до неї якось взагалі підступитись?

Я бачив як тиха й спокійна вона

Била бахвальних хлопів головою об стіну.

Мій сержант реготав та казав,

Що таку жінку ніхто не візьме за дружину.

Вона посміялась натхненно, коли раз

Піймала мій погляд з фрамуги балкону.

Можливо, я насправді її й не кохав,

Але не забуду ніколи.

...

Данила Чаглій

/women/

жінки

зі шкірою неначе топлений шоколад

гріються десь біля лона сахари

пісок під ногами

пісок під очима

пісок під нігтями

який вони риють вже століття

сподіваючись натрапити на джерело

холодної та свіжої мов дихання землі

води

натомість

під руки їм трапляються лиш скорпіони

які і досі дивляться перед собою на

ребро першого чоловіка

бо ж не вміють

читати

тим паче перекладати священні писання

а значить і бачити

бо ж дивитися не значить бачити

складний процес проходження думки

крізь призму досвіду насправді

не складніше за процес перетворення піщинок на шкірі цих жінок

в частину їх самих

треба лиш час

терпіння

наполегливість

та що ти скажеш скорпіону

отрута якого являє його в цілому

і душа його - жало

тому ці жінки терплять цей біль

і риють пісок

з надією та терпінням

і пісок їх за це не пече

а ніжно зігріває

загоює укуси

і сам розходиться перед їх руками

...

Іван Бережний

/women/

жінки

зі шкірою неначе топлений шоколад

гріються десь біля лона сахари

пісок під ногами

пісок під очима

пісок під нігтями

який вони риють вже століття

сподіваючись натрапити на джерело

холодної та свіжої мов дихання землі

води

натомість

під руки їм трапляються лиш скорпіони

які і досі дивляться перед собою на

ребро першого чоловіка

бо ж не вміють

читати

тим паче перекладати священні писання

а значить і бачити

бо ж дивитися не значить бачити

складний процес проходження думки

крізь призму досвіду насправді

не складніше за процес перетворення піщинок на шкірі цих жінок

в частину їх самих

треба лиш час

терпіння

наполегливість

та що ти скажеш скорпіону

отрута якого являє його в цілому

і душа його - жало

тому ці жінки терплять цей біль

і риють пісок

з надією та терпінням

і пісок їх за це не пече

а ніжно зігріває

загоює укуси

і сам розходиться перед їх руками

...

Іван Бережний

/picture IV/

кажуть

на дворі війна?

а що таке війна?

кажуть

те що в'їдається в шкіру

і звикаєш до неї

як до великої родимки на тілі

полюби хворобу свою

невідступне відчуття провійни

коли

чиїсь рештки ховають в закритій домовійні

і досі

в лікарнях перерізаються пуповійни

і досі

біжать марафон новійни

вип'ємо з тобою

війна

червоного напівсолодкого

зі смаком заліза

заїмо шматком почеревійни

половійну тобі

половійну мені

вийдемо на балкон

за заклеєними війнами

не помітили як

пройшла холодна війна

як проходить гаряче літо

...

Іван Бережний

/picture III/

перші дні літа

занадто гарячі бо

у свідомості все ще зима

спітнілі чоловіки довбають лопатами землю

натикаються на трубу якою біжить час

прорив

час б'є фонтаном

час закипає у повітрі

комунальники вже клеять на стіни оголошення

через аварію часу не буде два тижні

приносимо вибачення за незручності

але рано чи пізно аварію ліквідують

час знову побіжить іржавими трубами

головне - не забути дати йому трохи стекти

коли знову ніби вперше відкрутиш кран

і через віки

ці ж самі чоловіки

спітнілі та виснажені

знову циклічно довбатимуть лопатами землю

наткнуться на кістки тих

хто не дожив до цього літа

занадто гарячого бо

у свідомості все ще зима

...

Іван Бережний

в зорю вечірню...(той, що вогонь запросив собі в гості)

той, що вогонь запросив собі в гості

над морем буття крутих берегів

до скелі з граніту іскристого -

скелі, яка

вершиною білою в небо!

там, на вершині - велике плато,

де просто неба цирк шапіто

ставить вистави за участю

еквілібристів,

жонглерів

і силачів,

маніпуляторів,

ворожіїв,

гутаперчевих акробатів.

і фанфаристи у масках дельфінів

грали славу,

хвалу

і пошану

дресированим коням,

жирафам,

птахам,

крокодилам,

слонам,

і гіпопотамам.

там навіть гієни сміливо стрибали

разом із шакалами

в півмісячне коло у полум'ї.

гризлі із ревом тримали у лапах півколо палаюче яро.

під славу дзвінку фанфаристів невтомних

з тиграми леви дефілювали гордо по колу,

в центрі якого мавпи вертляві

крутилися, бігали

поряд з гімнастами і стрибунами,

кумедно перекидалися,

строїли пики,

висолопували язики,

дратували

і звеселяли себе

і навколишнє все товариство.

коти і собачки петляли навколо ніг

крокуючих дресирувальниць,

струнких і високих красунь.

і клоуни дивні з хвостами драконів

смішили публіку по видноколу,

яка розмістилась на хмарах

і звідти сміялася голосно,

шумно і гучно плескала в долоні,

кидала щедро монети і квіти,

здіймала плескаючи руки угору -

благала іще видовищ,

розваг,

благодаті і їжі

у того, хто з посміхом дивиться з неба

і що вогонь запросив собі в гості,

браму вогню відчинив необачно...

і рушив вогонь

Богом засліплюючим в колісниці,

вниз по граніту лишаючи попіл

світу і тому,

хто запросив його сяяти святом.

громами,

у блискавках впав він камінням дрібним,

пісками і брилами вистелив води,

втомно зітхнув

і заснув втихомирено.

і сновидіннями у відпочинку

небо півколом по небокраю

вічним безмежжям туману в омані,

собою згасаючим все огорнув.

і ілюзорний

у міражах

між небом і вод нерухомих

у темній темноті ледь жевріє,

спить під горою.

...і сяяв крізь попіл граніт

величної скелі з вершиною білою в небо

і сповіді ночі зіркам сповідає

відлунням пісень цвіркунів,

піснярів неутомних...

...

Ем Скитаній

Кіт

У мене кіт був чарівний,

Любив загадувать бажання він,

Коли повний місяць світе уночі,

І заглядує у глиб ріки.

У мене кіт був чарівний,

Він мені співав пісень,

І рибку виловлював у снах,

Ласував нею на моїх очах.

У мене кіт був чарівний,

Вогник мав він в своїх очах,

Що лякав страховиськ по кутках,

І мене він захищав у темних снах.

У мене кіт був чарівний,

Що любив гуляти в небесах

З друзями котячими своїми,

Що сиділи на серпанку золотому.

У мене кіт був чарівний,

Золотаву шерсть він мав,

Інколи у повітрі він літав,

Мене так він звеселяв.

...

melody__
18+

У депресії немає облич

У депресії немає ніяких облич,

Немає кордонів, немає столиць

Статі немає, віку та рас...

І сказать уже без прикрас

Вона немов сірі стіни,

Ніби хмари чорні .

І здається ніби все, померла людина

Тільки труп, то моя емоційна частина.

"Та ти добре виглядаєш" - казали вони

"Та в тебе все є, себе в руки візьми...

Багатьом гірше ніж тобі,

Це тільки в твоїй голові."

Та звідки ти знаєш,

Що в мене всередині?

Може я до тебе посміхаюсь,

А в думках кров'ю стікаю?...

У депресії немає обличчя

Є тільки розбиті життя!!!

Пам'яті Честера Бенінгтона

#faceofdepression

...

ARTритм

Смертельна гра

Мій білявий хлопчик,

в чиїх очах застигла лють.

ти позбавляєш долі інших,

не замислюючись про наслідки.

Граєш у Бога,

вершиш правосуддя

сидячи на троні з людських тіл

і викрикуючи "Голову з плечей".

Мій білявий хлопчик,

що так мріяв позбутися смутку,

зараз сидить на трупах і гірко плаче.

...

Чорновод

Верлібри

Я приручу – та не одразу, потихеньку,

Я приручу – неспішно, непомітно,

Я покажу тобі смішні картинки

І розкажу історію веселу.

Я приручу – ти навіть і не ойкнеш,

Повідаю наївні всі секрети

І яблуком розкритим серцевинним

Тебе приворожую, зачарую.

Спочатку одягну, а потім я зніму вериги,

Навчу тебе забутим пісням злаків,

Що з глибини століть нам кличуть воду…

І станемо з тобою дуже схожі,

Неначе під одним зродились знаком,

Неначе дихали весь час одним повітрям,

Неначе жили ми під шкірою одною…

Ну... і тоді нарешті поговоримо.

***

Вранці місто – великий пустир:

Безвітря. Кроки – ефір.

Не шипить шланг. Тиша з квартир.

Не шарудить папір.

Крок, найкоротший навіть,

Чути під скрип колючий

Іржавого заліза тих кочетів

Човна, що розгойдується…

Човен – каретка-гойдалка.

Тихо, ладейко су́мненька!

Бо у мене ранкове повернення.

Підборами...

...

Олена Шапран
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🌟 Результати конкурсу "Аль Мор: Потраплянці до нашого світу" 🌟
21.09.2022

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Витримавши невелику паузу, раді оголосити результати конкурсу "Аль Мор: Потраплянці до нашого світу"! 🌟✨
Щиро вітаємо переможців! 🥳🥳🥳

... Детальніше
Блоги
Новини Тіффані_К
27.09.2022
Доброго дня. Сьогодні сталася чудова подія. СБ знову ожив. І він буде українським. З іншої сторони я ... Детальніше
Моє оповідання на конкурс "Усмішка Богів"Олександр Молодецький
27.09.2022
Ще до повномасштабного вторгнення я задумав і майже повністю написав оповідання на конкурс РБЖ-Азиму ... Детальніше
ЗСУ та ПрометейПані Торі
27.09.2022
Доброго вечора усім, сьогодні я помітила схожість Українських захисників та Прометея. Вони як і він ... Детальніше
Літературна гра✨Євгенія Лютневська
27.09.2022
Маючи ліричний настрій, пропоную пограти в літературну гру✨ Умови прості. За заданим словом написати ... Детальніше
Моя перша книжка. КінецьKatarina Lynx
27.09.2022
Про те, що не вірю, що це усе закінчилося, я писала у главі «Від авторки», та все ж хочу поділитися ... Детальніше
Ми гайтекували-гайтекували, і скоро вигайтекуємоЛана Філлі
27.09.2022
Доброго ранку! Хай він буде таким. Як ваші успіхи в читанні та оцінюванні? Впоралися вже, чи святий ... Детальніше
На Аркуші вже:
4163читачів
22670коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: