Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Верлібр (602)

Ладунок

Валіза.

Вагаюсь: що брати з собою?

Радість, надію й наїв –

Своє забрати потрібно.

Любов.

Її не пакую, звісно.

Її не носять в валізах,

Як укладати видих і вдих?

Щастя.

Цей вимір залишу тут –

Моя лише половина,

Має сенс цільним воно.

Тепло.

Його видуло вітром учора.

Йому треба полум’я знов,

Таке не складеш про запас.

Біль.

Його було вже доволі.

Не візьму з собою болю.

Хай вітер розвіє й його.

Пристрасть.

Коштовний дарунок плинний,

То гріє, то спопеляє.

Нема в чім узяти його.

Лишаю

Вдячність, повагу й обійми.

Радість, надія й наїв –

Ось і увесь вміст валізи.

28.12.2022

...

Лана Філлі

Я Вам сподобалась

Я Вам сподобалась –

немовби небо стало ближче.

Я Вам сподобалась!

Прошепотіли Ви на вушко другові.

А я все чула.

Я Вам сподобалася. Я!

Я Вам сподобалась –

Найбільша із похвал!

Я так боялась здатися чужою,

Закритою на тридцять три ржаві замки.

Я Вам сподобалась –

Бальзам на мою душу,

Зітлілу, згублену, втонулу у вогні.

Я полюбила якось безталанно й даремно,

Того, в чиїх очах дзеркалила не я.

А потім ображалася, кидала фото у смітник, ридала...

Любила я. І крапка. І фінал!

А Вам сподобалась.

Доклала всі зусилля:

До дірочок затерла праскою шиття на сукні,

До крові зносила підбористе взуття

Й залила лаку кілотоннами волосся.

Принцеса...

Зображена художниками на портретах,

Вродлива, не потворна, не страшна,

Під макіяжем всі недоліки лягли і сплять.

Я Вам сподобалась.

Хоча ми й не знайомі.

Я усміхаюсь. Я потрібна. Я жива!

Ніколи ще не чула... Яке щастя!

Я Вам сподобалась.

Кохання з першим змахом зафарбованих в три шари вій.

Я Вам сподобалась. Як сонце влітку,

І злива навесні.

Я Вам сподобалась. Прекрасно. Це!..

Дивлюся в дзеркало.

А хто?

Хто Вам сподобався?

Рум'яна лялька?

Без утомлених повік, без кривизни зубів під усмішкою...

Цей маскарад знову звертає не туди.

Принцеса!

Вам сподобалась вона.

Принцеса Вам сподобалась.

Не я.

А я загублена поміж рядків сумних віршів.

А я залюблена невдачею.

Кохання, мабуть, тільки для принцес,

Які подобаються Вам.

...

Ївга Лютневська

Під дощем

Колись сидів під дощем на зупинці і написав хвилин десь за 10. Знайшов в себе в старому зошиті:

Під дощем

Ллється дощ і плаче вітер

Тихо ковдру стелить ніч

І скриплять деревні віти

Ми стоїмо — віч-на-віч.

Наче купол, парасоля

Накриває нас згори.

Нас обох зв'язала доля

В тиші темної пори.

Хай вгорі вирує буря

Вниз по стежках мчить потік

Ніхто долю не обдурить

Ми забули часу лік.

Ллються краплі наче сльози

І стікають по щоках

Пальці в'ються наче лози

Жар палає у серцях.

Лиш на мить вуста зіллються —

І з'єднаються серця.

Нам уже не розминуться —

Пливти разом до кінця

#Творча_майстерня

#Поетичний_спринт

...

Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
16+

закон виключеного третього

за однією із версій, Женя загинув, впавши з даху батьківського дому, за іншою, впавши з яблуні, біля якої ми завжди стовбичили у дитинстві, бо жили по сусідству, і на яку я так і не навчилася залазити, хоч як відчайдушно мене не вчили..

Женя був старше на рік, ріс замкнутим, у навчанні йому не щастило

зрештою, я так і не взнала, чому він сам себе вбив, бо це було не схоже на нещасний випадок

за однією із версій, хлопець, ім'я якого я вже не згадаю, зник безвісти, за іншою, він просто забрав усі речі й чкурнув із нашого села якомога подалі, не лишивши жодної звістки..

він кликав мене заміж спершу у дитсадку, потім у початкових класах і ми цілувались під електростовпом

зрештою, я так і не дізнаюся, що його так згризло, було схоже на те, що він ріс щасливим

за однією із версій, хлопець, ім'я якого я, на жаль, не забуду ніколи, ще живий і з ним усе гаразд, за іншою (себто, моєю)

хотілося би цей факт виправити і, бажано, кулею в пахову зону

зрештою, такі, як він, не мають права мати щось спільне з дітьми, ані з їх зачаттям, зрештою, я так і не взнаю, якого біса він був серед дітей і тренував їх у єдиноборстві

і якщо спитати, що об'єднує всі ці версії в одну цілісність, то вирине трохи суму: я гладила їх по голові і мені це подобалось

так, мені це подобалось

припускаю, ще до того, як траплялося

якесь гівно

я досі гладжу по голові, коли мені хтось подобається

зрештою

між "А" чи "не А" одне обов'язково є істинним

27.01.2024

...

травень

Поштівка

Я знайшла в секонді поштівку

Нову, у плівці, великобританську

Ваза із синього скла

Колекція Вікторія енд Альберт мьюзіум

Товстий папір науковий вид тиснення

Я не встояла, вона коштувала сім гривень

(день завозу на Привокзальній)

Я відкрила її вже в кав'ярні навпроти

(якщо скляний кіоск плюс кавовий апарат плюс неонова вивіска дорівнює кав'ярня)

А там написано моїм почерком

Будь-який інший я б не впізнала

(чи залишається зараз в людей почерк)

ТАНЮ ЯКЩО ТИ ЦЕ БАЧИШ ТІКАЙ

І ваза на поштівці розбилась

Раніше ніж я почула

доволі

знайомій

звук

...

Тетяна Жучок

неможливе

у квартирі холодно

окрім електроенергії треба

ще дбати про інфраструктуру,

вражену рашистськими

придурками.

день на день не приходиться.

довго вдивляєшся у

тікток абощо, доки

тебе не відпустить

(у 2008 році одна

студентка сказала,

що "попускати" – це

такий жаргон, але

я вперто вживаю

по своєму)

відчуття свободи перевершує

все! перед ніч нарешті

западає тиша, я

вдягаюсь у кілька шарів

одягу та залажу

під ковдру.

тиша – то моє все!

чути, як шумить фреон

(чи що там іще біжить)

в холодильнику.

навіть дощ перестав

стукотіти по залізному

підвіконню. я нарешті

здіймаюсь на крилах

(вони з'являються,

наче збіговисько дітлахів

у загубленому серед

всесвіту інтернаті)

і ще ти неодмінно

маєш зловити

щось, що насправді

зловити

неможливо.

...

мелхіседек

дощ

ах, життя

які іноді вигадує

кульбіти!

що ти, наче той

танцор,

починаєш

виробляти піруєти!

досконалість

виструнчується

в заплутану траєкторію,

а так хочеться

бути відстороненим

від усіх цих

загадок

та пересторог.

тож мусиш ставати

філософом,

бо інакше

як втрачати

ще когось?..

іноді мусиш

йти наосліп,

тому що

як інакше – у

проливний дощ?

...

мелхіседек
16+

Прийдешнім поколінням

Якщо… якщо все буде правильно

Та так, як хочемо,

Та так, як пророкує небо,

Та так, як нам написано

На долі – на долоні,

Та так, як би того хотіли

Родини наші,

Аби захотіли.

То проживемо ми,

Можливо, навіть довго,

Можливо, будуть діти,

Навіть – спільні,

Можливо, навіть разом.

Й могилу нам насиплють в лісостепу.

Та під одним курганом поховають,

Та буде наше поховання парне

Таким… напівцнотливим,

Як перша ніч – з тобою та без тебе.

Його, можливо, навіть розкопають

Прийдешні покоління цього людства,

Що виживе, ймовірно, в катастрофах.

Не знаю, що шукати вони будуть.

Знайдуть. Не артефакти, а кохання.

...

Мавка (Ганна Заворотна)
12+

Голгота

Ми мрійники з великими очима

Ми мисливці за повітряними кульками

Хто може зупинити нас

на шляху до нашої мрії ?

Тільки ми самі

Ми стріляємо у власну мрію

Ми влучаємо і радіємо влучному пострілу

Диявол найбільший із мрійників,

Батько мрійників і фантазерів

Хто сумовито грає  на дримбі,

Зробленій з цвяха

Яким до хреста

прибивали Христа?...

...

Mia

Задуха

Задуха у кімнаті

Й у маленькому офісі.

Не затримуються книги в руках,

Лише ґаджети.

Я сьогодні запалила три,

Це більше завтрашнього,

Тому що завтра ми маємо зустрітися,

І я обіцяла без «дурощів».

Сніг за вікном,

Чи то сніг у кімнаті,

Задуха, певне, у квартирі навпроти.

Я намалюю тебе в образі місяця,

Він, як і ти,

Далекий та неосяжний.

Важко буває,

Та книги уже не читаються,

Чекаю лише твоє повідомлення в тісному офісі.

Та, на жаль, по тій стороні мобільної лінії

Ніхто не поспішає зідзвонюватися.

Задуха у ліжку,

Задуха на вулиці,

Без тебе якось важко дихати.

Я запалила одну,

Це більше вчорашнього,

Тому що вчора ми мали зустрітися,

І, я обіцяла без «дурощів».

...

Ольга Тацюн

Бережи Його...

А...

Бережи Його, Мати-Земля... Він найрідніший, «свій».

Бережи Його, Небо... В Ньому благородство, гідність та честь.

Бережи Його, Вітер... У Його венах вогонь живий...

І дякую, Мій Світ, за те, що Він у цьому житті є...

Бережи Його, Ніч... Нехай у Ньому яскраві будуть сни...

Бережи Його, День... Нехай дорога рівна та тільки вперед...

Охороняй Його, Віро... Сила в Ньому та мудрі кроки...

І дякую, Мій Світ, за Кохання... Його вічне полум'я веде...

Бережи Його, Сонце... Світло в Його очах і душі...

Бережи Його, Темрява... У серці — мужність... Дії, а не прості слова.

Гроза, я прошу, бережи Його «злети на віражі»...

Дякую, Мій Світ... Бо з Ним я щаслива, жива!

~червень•2017~

...

Lexa T. Kuro

над прірвою

...і розсипається твій світ.

твій час зникає...

роки билинками злітають врізнобіч.

життєвий шлях твій тане.

...стоїш над прірвою,

в якій усі твої стихії

прагнень та натхнень

настирно знищують "дна одну -

у просторі вони спливають в небутті серпанком...вже ніякі

в нікуди, у ніщо.

...і ти забутий всім...усім навколо світом...

тобою все забуте.

і втрачена мета -

вона повік незбутня!

втрачають сенс бажання всі, чуття,

думки та рух...і кожний порух - біль...

події всі, всілякі... - тобі абсурдність.

і сам собі ти як нікчемність,

дрібнОта,

пустота,

непотріб,

зайвість... -

як майво перед очі...

хитаннями в марноті

над прірвою... - зникаєш!

як наче хтось невидимий, могутній

тебе мов крейду з дошки начисто стирає

з реального буття в умовну ірреальність.

і знівельований щезаєш.

і ти вже є ніхто,

тебе як не бувало ніколи та ніде...

шепочеш іронічно сам до себе

про те, що... - так,

твій світ розсипався на прах,

твій час мов пил зникає...................

...

Ем Скитаній

Резиденція

Подавайте заявку митці і мисткині

На резиденцію в селищі Порожні Пагорби

Між Долішнім Івачівом і Старим Мерчиком

За підтримки БФ "Українська діаспора"

Обов'язково бути ФОПом або мати родича ФОПа

Термін резиденції три роки

Але для вас вони минуть за три тижні

Чекаємо на ваші заявки

Обіцяємо багато нетворкінгу і промоцію ваших творів

Перевага бездітним і неодруженим

Схильним до палких поцілунків

Витривалим митцям і мисткиням

Десь під кущем троянд і шипшини

Що росте корінням назовні

Коли заспіває німий безголовий півень

Тобто у грудні

Настане дедлайн.

...

Тетяна Жучок

цинічний

мене сьогодні заледь не назвали геєм

коротше, я перестрівся з одним знайомим,

а він мені пояснює,

чому в мене щось

не склалось.

так, ніби він усе про мене знає

насправді він вірянин,

до того ж московського патріархату

я кажу йому, що за тобою

хтось стоїть

врешті-решт, ми все рівно

заговорили про нього –

про Бога.

й коли він вирішив,

що мене відцурався саме він,

але чому саме, зрозуміти не міг,

то щось таке й

ляпнув.

дівчата, які мене знають,

усміхнулись би, мабуть, так

само, як і я!

його Бог може мене й відцурався,

звісно, тому що в кожного

він, вочевидь, що

свій.

це щось таке

всередині

тебе, що ти завжди

знаєш, що ти

не сам!

але за всіма зовнішніми ознаками,

скажіть, хто від

нього ще не відцурався?

...

мелхіседек

Мені було всього дванадцять

Мені було всього дванадцять

Коли я вперше помиливсь

Коли забув, що наша праця

Завжди сильніше всіх зусиль

Коли наївний я старався

Зробити кращим увесь світ

Ти так жахливо усміхався

Немов була то грішна мить

Та я все-рівно бився далі

Ішов вперед і намагавсь

Знайти себе, крізь всі печалі

Хоча думок своїх не мавсь

Я жив ідеями суспільства

Думками лідера й громад

І зміст, який за ними крився

Я міг сказати вам навряд

Але вони заполонили

Усю свідомість, весь запал

І я направив на них сили

Хоча самий я ледь не впав

Безсилий й сонний,

Мов від вітру

Схилившись вниз

Я назавжди.

І я так сильно помилився

Що вже не зможу більше йти.

©️ Соня Амбріс

...

Соня Амбріс

Мойра

Путівець дольовий –

Несерпний ручій.

Мойру вкотре проклянули синії очиці, п'яниці.

Не любима усіма.

Для всіх не та.

Немов життя –

Це її вина...

Проклятая вона.

Як і кожен хто благословля

Її ім'я.

Людьми ненависная

Богами ув'язненая

Мойрене ім'я линуло в забуття.

Та для неї це не новизна.

Ще із народження знала власне майбуття.

...

Сандра Мей

Весна

Теплий дощ

за вікном

пуцує

замурзане скло

без «Містера Мускула»

та «Гали».

Патьоками води

співає

у ринвах вітер

без нот

на пюпітрі.

Голуб на підвіконні

насторбурчив пір’я

і воркоче щось веселе

навіть пива

не придзьобивши.

Байдуже

котам

до принишклих пернатих –

у них свій

«Голос двору».

Весна –

як потяг –

хоч із запізненням,

та все ж приходить

до пункту

призначення.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)
16+

Хоч би тебе не було

У цьому натовпі.

Я заплющую очі,

Але не уявляю завтра.

Вікна вібрують,

Руйнуються стіни.

Хоч би обминуло, пройшло повз

Не долетіло.

Хоч би тебе не було

серед невіруючих.

Ти без вагань, без сумнівів

Піднімаєш зброю.

Я заплющую очі,

Але не бачу завтра

Хоч би тебе обминуло, пройшло повз,

Не зачепило.

Хоч би тебе не було

серед цього натовпу.

Переповнені вагони,

Страх і паніка,

Я заплющую очі,

Не думаю про завтра.

Хоч би обминуло, пройшло повз

Не прилетіло.

...

Ольга Тацюн

Ти чуєш як мина твоє життя?

Ти чуєш, як мина твоє життя?

Не чуєш?! Тоді прислухайся!

Найкраще чути дзвін, коли лежиш у вівтаря.

Ти так багато міг...Вже пізно...

Але ще є той час для змін!

Зробити вибір - із колін

Вставай! Пора іти! Не пізно

Зловити мрію і тоді,

Відгомін дзвону, не буде страхом у душі!

А буде величчю гриміти звідусіль!

...

Сергій Василюк

зрада

твої кроки подібні грому з ясного неба,

шуму пожеж та камнепадінню.

вони - гуркіт руйнацій та канонад.

вони - крики людські в розплавленій лаві вулкана.

о, зрадо!

я бачив обличчя твоє у століттях.

я бачу обличчя твоє щоденно, щомиті!

коли цілиш ти списом у спину,

коли крізь легені вганяєш тесак з насолодою в серце людини,

яка необачно була тобі родичем, другом чи братом.

я бачу твій посміх паскудний в червоних хрестах на білому фоні -

за ними закидоні клуні, пакунки та вбивці розсілись рядами,

муштровані котрі та налаштовані мовчки безжально, цинічно вбивати своїх одновірців.

ти в усіх ешелонах смерті,

у потягах що громихають.

я бачу тебе,

єхидну,

лякливу та боягузливу,

тупу від зненависті,

жорстоку та злу,

та безкомпромісну, немилосердну -

за спинами немічних та дітей,

паскудна, зириш криваво.

ти зомбі! катує що у катівнях

знесилених, скорених та полонених.

я бачу тебе, брехливу, у світі... -

тобі просто-напросто срати на світ!

користуєш його, гвалтуєш, знущаєся з нього...ну, а вже потім

скуповуєш в роздріб та оптом і... -

регочеш з того усього,

скалися підла, злодійна, підступна.

о, зрадо! ти спритно вмієш сховатись за маску

миролюбної усмішки діви святої,

коли розливаєш отруту

в той час, коли позад себе

лишаєш пустелю,

руїну

та злидні

недолуга,

потворна,

безродна,

та, що немає вітчизни... -

ховаєся в пагорбах серед болот,

жонглюєш благодійством та благородством

(які - абсолютно! - тобі невідомі),

подаєш себе гуманістом,

янголицею світу,

граєш довір'ям людським,

штовхаєш людей у жебратство та бідність

в тобою розорених та розграбованих землях...

бо така вже ти є - цинічна,

шизанутая та меркантильна,

о! зрадо, століттями що незмінна....

...

Ем Скитаній
18+

exemplaris excommunications

Миколі наснилася скриня зі скромним світлом

він дихав високим днем і бабусиним хлібом

застигав як новонавернений під зоряним небом

що вночі народжує водяну лілію над його серцем

доки він снить на тремтячому пагорбі

як скриня віддає дар пам’яті.

коли одноразові боги скінчилися і згас багатоокий кристал і прийшов морок

у блакитну хату на пагорбі поселилася почвара дядько Ґроґ

без тіла людини і з головою про яку писав Неборак.

Ґроґ потіє пітьмою і кожен хто його побачить буде забутий

як спів горобця з розірваним серцем як велетень буде закутий

його немислимі посіпаки- сектанти-пастухи безшкурих вовків

несуть у долині від хати до хати exemplaris excommunicationis -

мертвий папір

і кожен хто його побачить буде забутий як син.

Микола жив на пагорбі і всіх пам’ятав давав імена кожній крихті хліба

він не спускався в долину до людей з худими очима

Микола доїв хмару пив її молоко і бродило у глеку кульбабове вино.

під його шкірою тече сяючий мед -

щоночі дядько ґроґ насилає кровопивців

вони вгризаються у тіло Миколи наче бобри-убивці

і тої ж миті падають у діабетичну кому падлюки ниці.

дружина Миколи янгол-і-демон і місяць-і-зоря її очі

вона віддала своє ребро з якого Микола зробив лук пророчий

вона віддала свій шепіт з якого Микола зробив тихі стріли

Микола спустився в долину - у трьох поетів поцілив

і вони згадали про всевишнє серце зроблене з диму і про вулицю тиху

її імена

поети писали про те кого пам’ятають і про те кого нема

носили в долині вірші що кровоточать як живе тіло.

і доки вони б’ються з лихими скелетами і мором і божевільним вітром -

Микола рушає до блакитної хати - дядька Ґроґа потурбувати.

...

Жаботинський Святослав

Гойдалка

Ти сидиш гойдаєшся,

Думаєш про щось...

Твої думки про планету🌍

І ти неначе в космосі.

Тобі приємно і ти,

Взагалі не хочеш зупинятися.

Гойдалка - це те місце,

Де ти можеш зі своїми думками

Побувати на іншому кінці світу)

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Хвилина душі

Учень Чаклуна та Діва Айне

У листопадовому парку я зустрів дівчину в літньому сарафані

Вона сказала, що їй зовсім не зимно, бо тепло це і є її плоть

Її посмішка була наче з того сну, після якого вперше прокинувся зі стояком

Я згадав усі приворотні закляття, яким мене навчив старий наставник

А вона сміялась і казала, що ніхто ще не читав їй таких красивих віршів

В Білому Місті біля моря ми їли солодкий хліб вигнання

Бо заради неї я покинув я батьківський дім і старого мага наставника

Кожен день я грав чарівні мелодії на площі біля храму Народженої з Піни

Моряки плакали від розчулення і кидали мені монети, а дівчата - троянди

Не минуло і року, як вона зрадила мені з піратським капітаном і покинула

З серцем повним люті і відчаю вирушив я в далеку подорож

Але ніде під сонцем не знайшов місця де міг би втишити свій біль

Тож я випустив його назовні і перетворив на заколот і революцію

Коли ж по коліна в крові я зійшов на трон і назвав себе тираном

Серце моє сп’яніло від плачів присуджених до розстрілу і стало каменем

Знудившись бути тираном, я все покинув і став божевільним катеринщиком

Зі старою катеринкою я блукав під дощем дворами Чорного Міста

Самотні діти приходили на вистави мого лялькового вертепа

Але найкоштовніша лялька завжди залишалась за лаштунками

Досконалий порцеляновий виріб, бездоганна її копія

Настільки бездоганна, що одного дня лялька перетворилась на оригінал

І бути Паном над нею одною було солодше ніж колись володарем царства

А коли моя влада над нею стала нестерпною, ми пройшли крізь дзеркало

І все перемінилось. Вже я став рабом безіменним у ніг Володарки

Безіменним звіром, безтямним биком, посеред її лабіринтів

Нині я старий єресіарх, Великий Магістр потаємних мистецтв

Юні учні, талановиті, безстрашні і дурні приходять послухати мої настанови

Я запитав кохану, чому вона не змінилась зовсім з дня нашої першої зустрічі

“Милий, милий! Я ніколи і не була смертною жінкою. Я і є магія.

Я і є просто втілена антропоморфна метафора, як ти раніше не здогадався?”

Вона сказала: “Іди і збери наплічник для свого найкращого учня

Завтра йому вирушати в далеку дорогу.”

...

Андрій Химерний

Життя за містом

Життя за містом прекрасне,

Коли пташки співають,

Поля широкі своїми барвами переливають.

Там тиша і духовна нуга,

Проходить потрохи світська туга

І дух обновляється ранньою росою,

Духовний мир приходить з весною,

А восени й взимку сидиш біля вікна

І поглинаєш з книг жадібно знання.

Й ніщо на пусте не відволікає,

Негатив за горло вже не тримає.

...

Діана Гобой

парваті

є вічні теми: цуценята

й роздягнені дівчата.

це з того, що викликає позитив.

також можна почати схиляти –

наприклад, купляти лахи.

якщо ці дві теми поєднати,

то може навіть постати бізнес.

і так є в усьому: треба

поєднувати, що потрібно

із тим, що схвалюють інші.

врешті-решт, усе купляється:

взаємопродаж – це і є

всемогутня більшість.

яким би ти не був розумним

або ким себе не вважав –

все вирішує всепроникна

присутність. але це вже

релігія, пробачай!

легко втратити рівновагу

й почати бігати за крамом

чи за тим, що на ньому

зображено. тож

або ти лихвар,

або клієнт, наперед

на всесвіт ображений.

від цієї течії, сповненої

лихої долі, хочеться утекти.

я невтомно повертаюсь

до улюбленої обителі,

сповненої цнотливої тиші –

але це вже річ, до якої

ще треба дорости.

...

мелхіседек
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Меметика?!Мейлі Рейн
24.06.2024
Привіт, аркушики. Коли я читав книгу Егоїстичний Ген Річарда Докінза, мені стало дуже цікаво, коли в ... Детальніше
29 медових років або як швидко опублікувати фінал історії!Петро Ковальчук
24.06.2024
У зв'язку з сьогоднішнім святом, я вирішив опублікувати фінал історії!! Автор випадково дізнався, що ... Детальніше
За лаштунками проєкту...Ія Лін & Ізумі Хо
25.06.2024
Збірка "За лаштунками..." поповнилось ще одним інтерв'ю. Сьогодні це Наталя Касінова (або ж на Арку ... Детальніше
Перші кроки у жанрі трилер.Пан Д
24.06.2024
Вітаю вас шановні Аркушники та Аркушниці! Спробував, перший раз, себе у жанрі трилер. Та от замислив ... Детальніше
Вільний - фінал. Мій власний катарсис.Пан Д
24.06.2024
Дорогі Аркушники та Аркушниці, Вітаю вас на цьому захоплюючому етапі (для мене так точно) нашої літе ... Детальніше
Доповнення Ріна Бейкер
24.06.2024
Любі читачі, хто слідкує за оновленнями розділів «Руйнації», наполегливо рекомендую перечитати розді ... Детальніше
На Аркуші вже:
11471читачів
137235коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: