Любов

Інколи солодкоголосся ріки таке полохливе,

Непевне, просіяне перламутровою димкою,

І так хочеться спотикнутися, перечепитися

Язиком за дзвінку літеру любові

А інколи так, щоб коліном відчути камінь в нестримних потоках вод

До крові розбивши його, тільки б відчути,

Як стугонить вона у моїх венах-ріках

І хлюпає шумовинням почуттів.

Тільки б відчути,

Променистий вибух

Власного серця

Коли ти оселяєшся в ньому,

Довічною панною

Викидаючи з його вікон крихітні статуетки ідолів,

Даруючи насолоду розгойданого надвечір’я любощів.

27.05.2023