...і в наступний день

усі шляхи від сьогодень

ведуть за тіні небокраю,

де міражі, відлуння де

у буревіях хмарограю.

овалом місяць - талісман

завис блідий над крутояром.

низинний хвилею туман

похмуро стелиться по яру.

в якому тиша, спокій, сон,

ні руху, поруху, ні зрушень... -

мов у труні, в яку на схрон

поклали мрію заворушень.

познаки навіть там нема

у блідо сивому безкраю -

що ось, раптово зникне тьма,

проллється шумний дощ із градом

чи може сніг впаде рясний

і ярий віск засяє в зорях...

аж ні! святенницький пісний

цей день полону у покорі.

і оселилась самота.

і так повільно лине днина...

яка мов зайвість у літах

безслідно зникне...неодмінно.