Укус фаланги

Айфон нав’язливо озвався забійним лейблом Motor Music. – Задовбав! – злісно гаркнув Самурай, і, знехотя, свайпанув пальцем по екрану. – Алло! Слухаю!

– Самур, ти лайкнув мій сьогоднішній відосик з даху вагона електрички? Нажаль Бегемота шваркнуло струмом так – одна чорна головешка залишилася, він навіть не зойкнув.

– Мені твій хайп по баттхерту! Глянь на мій стікер і дізлайка не потрібно!

– Пацик, не бикуй! В мене майже лям лайків, переглядів і крутих постів. Я пруся!

– Обережно на поворотах, Стілете!

– Кінчай шеймить, бухло я виграв. Бувай, Самурає!

Самурай знервовано відштовхнув айфон.

Величезна зелена жаба заздрості душила його самолюбиву душу.

– Ось я вам покажу справжній треш! – гримнув він на когось в порожнечу. В голові вирував справжній каламбур. У Самурая поволі вимальовувався сюжет чергового відосика, що мав за стреміти інет, де він стане крашем і повним піпяо для хайпстерів.

– Еврика! Нарешті, вийшовши зі стопору, зрадів Самурай визрілому забійному сюжету снаффа. Ейфорія від уявного відео штовхала його на крайності. Він, без вагання, набрав 003. Айфон відгукнувся тендітним жіночим голосом: «Швидка слухає! Що у вас трапилось!»

– Молодий хлопець помирає від ножового поранення! – без тіні хвилювання повідомив Самурай.

– «Ваша адреса?»

– Вулиця тупикова, дім 6, квартира 66, – «якийсь диявольський збіг цифр», – блискавкою промайнуло в голові, – «і чому я цього не помічав раніше?» А-а-а! Чому бувати, того не минути!

Самурай всівся на стільці перед камерою. Скуйовдив чуб. Зирнув у дзеркало. На нього витріщилося бліде, меланхолічне, типове обличчя довена.

Здалека почулося тривожне завивання сирени швидкої допомоги.

Час ікс настав.

Самурай зірвав з себе сорочку. Правицею стиснув величезний кухонний ніж. Лівою, без вагань, увімкнув камеру.

В під’їзді почувся квапливий тупіт ніг.

Одним стрімким рухом руки Самурай щосили полоснув себе ножем по животу…

Снафф у прямому ефірі завалив сайт під натиском лайків.