ТОБІ

Одного разу ти вийдеш на вулицю,

В платті, що купила собі сама.

Босоніж підеш життя травою,

Казати й шукати єдино вірні слова.

Ось тобі сили, розуміти себе.

Диханням міряючи сенсів вагу.

Нехай знають всі, що ти крокуєш,

Легко несучи досвіду власного тугу.

Зазирай в себе, обіймай дівчинку,

Що грому літнього лякалась в павутинні снів.

Сльози її давно вже висохли,

Проросли травою зеленою, що нею тепер крокуєш ти.

Дозволь собі лишити голки їжачі,

Як єдину відповідь, силою на біль.

На вустах усміхнених завжди неси вдачу,

Бо тепер весь світ впав до твоїх ніг.

Ти крокуй вперед, легко й невимушено,

Дорогоцінним камінням в долоні збираючи миті буття.

Задоволено очі мруж, сонцю осінньому,

Не шукаючи оцінки, живи це життя.