Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / #роздуми (241)

Відверто бути поганим героєм

Бути головним героєм навіть своєї новели дуже тяжко. Немає на кого покластися. Немає кого попросити про допомогу. Це все лиш ілюзія. Ти сам один. Маєш бути за всіх.

Забирають право на смерть.

***

Мені подобається

бути відвертим із собою.

Не брехати болю.

Його спокушати

І за собою манити.

Подобається моя тепер доля:

Відверто бути поганим героєм.

Душа вказує туди,

де втрата бринить.

Де я кожен день крізь дзеркало

розмовляю сам із собою

Жахливо прописаним діалогом.

Та я їх люблю,

як свою дитину.

Заколисану мертвою тишею.

Воно таке маленьке спить.

На себе дивлюсь крізь повіки.

Ще не знає,

Що грамофон лиш одну платівку має,

І Богам її слухати не набридає.

***

Коли крила згорають, усе, що тобі лишається — ходити ногами по землі. Тими самими ногами, які втопчуть усі сподівання, усе найкраще в ґрунт, які втопчуть ґрунт у ґрунт, які втопчуть життя в ґрунт, твоє й життя людини, яку ти не знаєш, яку ти не впізнаєш в інших людях і просто пройдеш повз, так і не дізнавшись, що губиш її в землі.

Усі ми з землі пішли й у землю підемо.

...

PrettyFungus

PHILOSOPHIA

Хто є ви? Повна склянка чи пуста?

І скільки в вас всього й чого налито?

Вода чи келих вкрай дешевого вина?

Чи десь солодке, але й кисле враз мохіто?

Яка в вас оболонка? Чи міцна?

Стакан з паперу чи кришталь яскравий?

З яких матеріалів в вас вона?

Чи ви метал: твердий, та дещо ржавий?

В яких умовах розкривається напій?

Чи де прийнятно вас буде вживати?

Це все дурня — живи в потоці мрій!

Найкраще, знайте, це не забувати! ❤️

...

Amara

Зустрічай мене гомін юрби

Те, що надихає....

Переглянула фільм "Джіа" з моєю улюбленою актрисою Анжеліною Джолі в головній ролі, а в голові рядки нового вірша

*****

Зустрічай мене гомін юрби.

Зустрічай у латах з шовку й пір' я!

Як тобі мій новий вид?

Я вибух! Феєрверк! Я вічне свято . ..

Я там де всі і кожен!

Я вже будую власний п' єдестал

...

Альона Сохацька

Розкажи мені

Більш ніж півтора роки як двадцять друге.

Розкажи мені: якою я була до війни?

Чи бачила сни? Які я бачила сни?

Що було – якщо було – підставою задля туги?

Більш ніж півтора роки тягнеться двадцять друге.

В мене день народження навесні, –

Як дожити до тої весни?

Розкажи мені, якими ми всі були –

Мабуть, наївними, бо що знали про любов?

А що про ненависть? Я не пам’ятаю розмов,

Не пам’ятаю облич, що колись, до тої імли,

Що впала на землю, були важливі... Якими ми всі були?

Вибухи й темрява, гордість й надія, жага перемоги –

Чи все це було вже тоді? Чи боліло, як зараз болить?

Я шукаю дорогу назад, до себе, шукаю шляхів вперед...

Я заблукала і водночас йду вірно, як раніше ніколи не йшла.

Чи все, що було раніше, реально? Чи все це попіл й зола?

Знову осінь. Бджоли зібрали мед, шумить очерет,

Відбій тривоги, кіт заповзає під теплий плед...

Розкажи мені, яким буде двадцять третє,

Коли на годиннику стрілка

Врешті-решт перескочить вперед?

...

Валерія Малахова

Знаєш, як у житті буває?

Знаєш, як у житті буває?

Одні зраджують інших.

Знаєш, як у житті буває?

Не завжди обирають ліпших.

Буває надають перевагу тим,

Що не мають принципів.

Не дивуйся - це життя,

Воно не завжди діє згідно звичаїв.

Не все йде як хочеш того ти,

Іноді бувають збої.

Не збивайся з власної тропи,

Бо ніхто за тебе не пройде її.

...

Алі

Як можна не любити?

Як можна сонце не любити,

його щоденний лагідний привіт?

Заради нього варто жити

і пізнавати цей барвистий світ.

Як можна небо не любити,

його хмарки, блакить і чистоту?

Для нього хочу я творити

і нести людям сміх і доброту.

Як можна землю не любити,

її моря, степи, ліси й красу?

Для неї маєм щось робити,

щоб не згубити мальовничість ту.

Як можна квіти не любити,

їх запах і барвисті пелюстки?

Природу маємо цінити –

старі дуби й кленовії листки.

Як можна річку не любити,

її співучість, темп і глибину?

Про неї треба говорити –

про її вроду, плин і чистоту.

Як можна гори не любити,

їх велич і могутність на землі?

Бо ж їхню славу не згубити –

вони предвічні воїни сумні.

Як можна всесвіт не любити,

його безмежний космос і зірки?

За кожен день у нім прожитий

подякуй Богу щиро, друже, ти.

Як можна все це не любити,

коли такі красоти навкруги?

Я буду в Господа просити,

щоб їх душею відчували ми.

(Жовтень 2021 р.)

...

Роман Фещак

"Mutability", Shelley (1816) ВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД

Ми спим і труємось у сні.

Прокинувшись, приречені страждати.

Сумуємо коли на самоті,

Безỳтримно кидаємось в розваги.

Минеться ця безглузда маячня,

Геть інше завтра змінить вчора.

Нас всіх поглине бáйдужа пітьма.

В мінливості затреться світ довкола.

ОРИГІНАЛ

We rest. – A dream has power to poison sleep;

We rise. – One wandering thought pollutes the day;

We feel, conceive or reason, laugh or weep;

Embrace fond woe, or cast our cares away:

It is the same! – For, be it joy or sorrow,

The path of its departure still is free:

Man’s yesterday may ne’er be like his morrow;

Nought may endure but Mutability.

...

Леонід Данільчик

Вже час!

Ми думаєм, що встигнемо усе –

живе в нас ця упевненість юнацька.

А доля корабель життя несе –

і потім в прірву кидає зненацька.

Всі наші плани – замки на піску:

ось зараз є – за мить уже немає,

лиш хвиля креслить лінію різку.

Отак і час безжально все ламає.

Як щось зробити хочеш, то роби –

роби тепер, бо завтра буде пізно.

Ми в'язні часу, ми його раби,

він стереже нас невблаганно, грізно.

Він нам і свідок, і суддя, і кат,

всіх наших справ він точну знає міру.

Між "завтра" і "сьогодні" грань тонка –

не тратьте час.

І не втрачайте віру.

20.07.2023

...

Музика

Адресант

Не володій! Іди і залишися!

У цього вірша невідомий адресант;

Минають роки у намисті тиші,

То й хвилюватись, певно,в же не варт.

Поліфонічний стрій безжальних вічностей,

Дитячії, примарні голоси;

Там прірва є для меншості і більшості

І не дадуть, чого б не попросив.

Я віршем опишу страхи можливі,

Я закарбую в серці навіки.

Аби після бурхливої розливи

Посіяти в душевний луг квітки.

Пишу я щиро, може і однаково,

Але ховатись у поезії не звикла.

Бо, зрештою, журба буває всякою.

А чим скінчиться вірш? Напевно, криком...

(червень 2023 р.)

...

Віршотвориця

Bond that can't be broken

Я прихилюся до тебе, моя печаль

І втома осяде мені на плечі.

Не відпускаєш? А дуже жаль,

Як тільки зробиш це, стане легше.

Знайомі з тобою вже цілу вічність,

Нам відомі секрети і неприглядні сторони,

Сьогодні ми журавлі завтра ворони

І небом розноситься ехо кличу.

Ми не баласт і не тягнем на дно одне одного,

Ми найкращі старі, добрі друзі,

Нам не стати один для одного ворогом,

Один одному ми завжди не байдужі.

Ми і слабкість і сила, надія і туга,

Ми два боки старого і ржавого мідяка,

За потреби покличу старого друга,

Щоб підтримала плечі незрима і тепла рука.

Ти мене я тебе обійму і зігрію,

Не прожену, як би серце не краялось,

Під звуки дощу ти розкажеш мені свою мрію,

Я опорою стану, аби кожне слово в ній справдилось.

...

Yana

Минає все

Усе мине: любов, образа, біль.

Час попелом старі присипле шрами.

Єдине, що залишиться тобі, –

це пам'яті напівзотлілі храми,

де сині тіні нездійсненних мрій

тебе уже ніколи не збентежать.

Вони – ніщо, пустих ілюзій рій.

Вони твої, та не тобі належать.

І будуть тільки спогади і сни,

німотний спокій і байдужа тиша.

Та – попри все – ти ждатимеш весни:

вона нову історію напише.

12.12.2023

...

Музика

Я – камінь

Я – камінь. Самотній, холодний, німий, загублений в мертвій пустелі,

де тишу лякають далекі громи,

де тіні малюють пастелі,

де часу піщинки зсипа'лись в віки

впереміш із зоряним пилом,

де місяця серп смертоносно тонкий пильнує забуті могили.

Я – камінь. Вже тисячі й тисячі літ

чужі стережу таємниці.

Зникають народи, великі й малі,

руйнуються за'мки й темниці.

Я камінь. Мене не турбують жалі,

чиїсь перемоги і втрати.

Одним лише марю у сизій імлі,

одна лише мрія – літати!

Я – камінь, холодний німий моноліт, бездушна базальтова брила.

Та щось мене кличе щоночі в політ...

О Небо, даруй мені крила!

07.07.2023

...

Музика

Не відвернись

Не відвернись, людино, у злобі,

Не посором, хто слабшим є за тебе,

Хто із тобою в митях. Далебі,

Життя коротке, яскравіше неба.

Ти вчора тільки славив те добро,

Що вища сила тайно дарувала.

Та щось тебе змінило. Більш ніхто

Твою не збудить совість, що зі сталі.

Натомість сам для себе пробуди

Її сповна, іди відверто в люди!

Себе од світу ти відгородив,

Твоєму серцю того не забути.

Хоч не забути й болю, і страждань,

Що безкінечно так таїть людина,

Будь щирим власній книзі всіх зізнань,

Жорстокістю не є твоя родина.

Не раз та злість охоплює й мене,

Тому у віршах часто лицемірна.

Коли ж той шлях безслідно не мине,

То хай вже краще серцю буду вірна.

Не відвернись, людино, не ганьби,

Не убивай ні вчинком, ані мовою!

Були і ті, хто совість пронесли

І будуть ті, хто не дійдуть до оздоровлення...

(липень 2023 р.)

...

Віршотвориця

А хіба погано ?

А хіба погано бути не в моді?

Не планувати на завтра,

Сміятися з несмішного.

Носити зручні найки та їсти морозиво на сніданок.

А хіба погано бути простою?

Без теорем в голові,

Заборон надуманих, складних.

Без чужих порад, що в горлі кісткою, а в серці смутком.

А хіба погано бути самотою, шукати щастя у собі..

...

Альона Сохацька

Посивіла душа

Посивіла душа незворотно,

Не погасне весь біль крізь роки.

Те, що завтра було, вже сьогодні,

Те, що днями було, вже віки.

Моє місто у серці вмирає,

А сторожа прийде після втрати.

Чорний янгол на смерть прирікає-

Перемога мого супостата.

Не проб'ється той відчай крізь стіни,

Крізь уламки загострених скель...

Не здолають броню мою війни

Й тихі крики з глибоких земель.

Посивіла душа незворотно...

Справедливість- як зброя солдата.

Розрізатиму лезом неправду-

Те, що завтра було, вже сьогодні.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Кропива

Нема у мене серця, не шукай.

Ти ж сам колись його забрав безбожно.

І навіть не здригнулася рука,

лиш посміхнувся зверхньо-переможно.

Колись я, мов довірливе пташа,

в твої обійми радісно летіла.

Співала солов'єм моя душа,

струною скрипки озивалось тіло.

Я покохала вперше у житті.

Ти ж був байдужий до моїх мелодій,

бо їх не чув і чути не хотів,

лиш серце взяв, як в мелодрамі злодій,

і загубив його. Тепер живу

не краще від усіх, проте й не гірше.

Посіяла у грудях кропиву

та іноді пишу про тебе вірші.

Ти повернувся. Кажеш, назавжди,

і я тобі потрібна, як ніколи...

Я безсердечна, кажеш? Підійди.

Он, бачиш – кропива. Не руш, бо вколе!

12.01.2023

...

Музика

Травою проросту

Забути все. Забути, щоб не бути –

ніде, ніколи, ні за що, ні з ким.

Напитися мовчання, як отрути

з гірким смаком і запахом різким.

Хай забуття, мов океан, сховає

мене у найтемнішій глибині.

Немає слів, і навіть сліз немає,

бо я – ніщо, дрібний пісок на дні.

Тут мертвий спокій і бездонна тиша,

німе відлуння спогадів і снів.

Я лиш любов у пам'яті залишу,

щоб прорости травою навесні.

19.01.2023

...

Музика

Життя без помилок

Лиш уяви- життя без помилок!

Спокуслива ідея, чи не так?

Воно текло б, немов гірський струмок,

На вигляд втішне, та гірке на смак.

Лиш уяви- життя без помилок!

Без кольорових, кардинальних поворотів...

Воно котилося б, немов клубок ниток,

Звучало б, як давно забуті ноти.

Хіба ж не в цьому є уся краса?

Чи не з помилкою йдемо по всіх дорогах?

Хіба ж не вчили зроду небеса,

Що помилка насправді перемога?

Вони бувають чорними й гіркими,

Буває важко вибратись із ям,

Прошу вас: будьмо щирими й простими!

Живімо не шаблоном,а життям!

(січень 2023 р).

...

Віршотвориця

Наміри

Коротка та була дорога

Вела вона до ріки краю

Там були палки, було купа грязі та сміття

І риби було вдосталь

Та прийшов час повернути її гирло

Туди, де промені сягають краю

І творять вони чисту й нову сталь

Яка прямісінько із жерла

Своїм потоком пропалює нове русло

Для того щоб потоки лави

Які із часом можуть знов піти

Не накоїли тих самих катастроф

А уникали й пізнавали той самий шлях

Який відомий навіки

...

Славець М.

Роздуми

Хіба ж я письменник? -

Збентежено запитаєте ви.

В прозі моїй мають бути люди,

Коли там одні лиш чорти.

Письменники пишуть про силу,

Перемогу добра над вічним злом.

Я ж пишу, що бажаю,

І в героїв моїх вічний облом.

Творю я у старих жанрах,

Які одиниці читають по суті.

Теми чіпаю складні,

І трагедії зазвичай сильно роздуті.

Нажаль не виходить у мене,

Достойний уваги твір написати.

Хто ж я тоді насправді

І чому митцем себе важко назвати?

...

Тамара Рудик

Заплутаний коридор

Ти йдеш коридором заплутаним,

Душевним бурхливим морем.

Напруга у тілі і скутість

Приносять у серце горе.

І йдеш ти практично у темряві.

Можливо, навіть по колу.

«А може, усе це даремно?»

І сумніви знову і знову.

Крокуєш життєвими стрічками,

Плекаєш маленькі надії...

Засіяне все протиріччями

Про ті сподівання та мрії.

Бо ти вже згорів, ти згас, витратив!

Можливо, вже більше не віриш...

Та станеться раптом, що хвилею

Накриють барвисті надії.

А потім все вкриється кригою,

Знов смуток, страждання і страх...

Бажання у відчаї вижити

І усміх тремтить на вустах.

Ми знаємо, чим це закінчиться,

Бо завжди у всіх так було.

Що ниточка раптом обірветься

І ти подолаєш все зло.

© Віра Семків (жовтень 2022 р).

...

Віршотвориця

Наважитися жити

Прожити себе,

Вільно, без страху,

Таким, яким є,

Не збитись зі шляху,

Розкрити себе, до дна, до скелету,

Жбурнути для вибору в небо монету.

Прожити себе,

Сплести свою долю,

В вогонь ланцюги, вітер в крила й на волю.

Прожити себе,

Відпустити до краю,

Бо втрачений час помилок не прощає.

...

Yana
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Є два стільці з критикоюКіт у зграї
20.05.2024
1 - ти сприймаєш всю критику та враховуєш її. Можливо де що береш близько до серця, сумуєш і падаєш ... Детальніше
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
Пательня. Знайомтесь, авторstas
20.05.2024
Вітаю авторів Аркуша. Сьогодні у нас перший випуск Пательні. Спочатку коротко про правила. В кожному ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
Моя ініциатива. Як одержати багато коментарів та підняти активність на Аркушіstas
19.05.2024
Поважне товариство. Хочу звернутися до вас з цікавою ініціативою. Про що я? А, от, чи хотіли б ви де ... Детальніше
На Аркуші вже:
10940читачів
125142коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: