Казус
- Хвилинку... - у трубці почувся звук зім'ятої фольги та кидок у смітник.
- Смакота... Тож, на Землю, Молочний Шлях, прямує викрадач Центрального банку, правильно?
- Саме так. Та будь пильна, він палкий до хитрощів та обманів!
- Вас зрозуміла. Як хоча б виглядає цей любчик?
- Зараз надішлю фоторобот. Ім’я ніде не зареєстровано, відомий як «Аш».
- Отримала. Вилітаю.
Жінка підправила свої пишні золоті кучері та попрямувала до найближчого аеропорту. Хоч на дворі вже 21 століття закінчується, до Сонячної Системи їде лише один аеропорт. Що тут казати - маловідоме місце, ніхто не хоче ризикувати.
Проте тих, хто все ж наважується, садять у літаки та відправляють у океани або малозаселені пункти Землі, звідки вони вже під виглядом місцевих подорожують. Літак, у який сіла Женева, приземлиться в Атлантичному океані.
- Цай, кава. Цай, кава. - почули пасажири, коли літак злетів . Агент та деякі інші обернулися та побачили провідницю. Це була низька дівчинка у зеленому сарафані, а на зубах в неї були брекети. Агент зупинила провідницю, піднявши руку вгору.
- Що замовите?
Женева оглянула підлітка своїми зеленими очима та замовила каву з молоком:
- Тільки окремо молоко та окремо каву, прошу вас!
- Гаразд. Щось ще? - дівчинку трохи шокувало таке замовлення., проте вона вперто не дивилася в бік Женеви.
- Шоколад є?
- Є, - кивнула головою дівчинка. - Білий, цорний?
- Мабуть чорний. Бо білий я сьогодні вже їла, розумієш? - посміхнулася жінка.
- А що ви слухаєте? - агент помітила у маленькому вушку провідниці навушник. Дівчинка промовчала, проте жінка продовжила:
- Щоб зняти стрес, пропоную Вам послухати щось легке, наприклад шансон. Особисто мені подобається Анет Луїзан...
- Га? - дівчина провела долонею по своєму вуху, та навушника там вже не було! Вона поглянула на Женеву, яка, посміхаючись, тримала в руках її навушник.
- Тепер ви мене точно почуєте, люба. Так от, щоб зняти стрес...
Її перервало якийсь гуркіт – літак почало трусити і він падав. Люди запанікували, голос водія літака заглушив шум, а провідниця кудись зникла.
Женева попрямувала до іншого кінця літака, де була кабіна водія. Чоловічок, який ще хвилину назад стояв за кермом, зараз метушився біля панелі управління.
- Поліція! Дозвольте роздати парашути задля безпеки пасажирів! – сивий чоловік відволікся на її голос та відчинив двер, у яких зберігалося все необхідне.
- Тут лише один! - жінка піймала на собі погляд водія. Через галас вона змогла почути його шепіт: «Ви ще молода, а я…».
- Зачекай… - агент хотіла перевірити фото з обличчям цього чоловіка, але не встигла…
Він вибіг з кабіни та розкрив у повітрі парашут.
- Це він! - агент схопила ковдру, якою було вкрито крісло водія, та стрибнула з літака…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!