Сир
Женева не пам’ятала, що було після її стрибка. Її зелені очі ледь не засліпило сонце.
Жінка сіла на коліна та вдарилася об щось металеве. Вона напружила очі й побачила перед собою грати. А замість сонця її сліпив ліхтарик, який тримав невисокий хлопець у синій поліцейській формі. Його і без того маленькі очі закривав великий кашкет, а тонкий рот щось бурмотів.
- От тобі й на! – агент зрозуміла, що вона приземлилася на Землю. Проте літак мав сісти в океані, де вона б пересіла на людський транспорт. Через аварію пасажири цього літака опинилися не там.
Той, хто розглядав Женеву, покликав іншого. За спиною цього першого висів якийсь портрет: на ньому було зображено повного чоловіка та синій з червоною зіркою прапор на задньому плані.
Другий щось казав до жінки, але вона нічого не розуміла. Не допомогло навіть тоді, коли цей другий проковтнув шматок свого бутерброда та повторив.
Тут до дверей хтось постукав. Хлопець з ліхтарем вимкнув прилад, приклав вухо до дверей та щось запитав. У відповідь почулося якийсь жалісний голос і хлопець окликав другого. Цей другий кинув на стіл шматки його бутерброду та побіг за першим. Думки в голові Женеви сперечалися одна з одною, проте жінка рішуче вирішила діяти.
- Я про це шкодуватиму…
Вона дістала залишки того бутерброду, намастилась сиром та пройшла через ґрати.
Женева зламала двері та вибігла на подвір’я. Поле було порожнє та обмежене покритими дротом стінами, проте в повітрі відчувався якийсь солоний запах…
- Море?
Але сирени оглушили її думки і жінка побігла до виходу. Двері були зачинені на замок. Шум не давав зосередитись і Женева розтрощила замок вдаром ноги. Позаду неї чуються крики, та жінка кидається в море…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!