Пензлем осені

Сутінки бавили стомлені віти.

Ночі ставали холодно-звеном.

Учора були ще у теплому літі,

Сьогодні вже осінь малює руслом.

Тиша і спокій зостались у небі,

Земля вимальовує свій епізод.

Розкинулась нитка золо́т у вертепі.

І знов гіркота у належності сот.

Осінь тікає у зранене диво.

Хиляться ноти незба́гнено-трав

І все залишаються, мовби не мстиво,

Аби зазвучати вимовою барв.

Осінь беззахисно змінює очі.

Знову потоплено сотні принад,

Аби тільки стали теплішими ночі

У тіні холодних до моря завад...

03.09.2023