Орхідея

Нарешті розцвіла орхідея. Розправила свої ніжні блакитні пелюстки. Крізь відчинені двері до кімнати прилетів метелик, тріпотів блакитними крилами, які були схожими на маленькі тарілки. Він попрямував до квітки, і, здавалося, вони знайшли один одного через безмежжя часу та простору.

Поряд з вазоном лежав зошит, що зберігав у собі таємниці майбутньої книги. Ручка старанно виводила в ньому слова: «Час як важлива артерія». Так сучасність готувала лекцію за планом: мистецтво, філософія, мова, історія. У майбутнього є проекція, у минулого – тільки містерія. Теорія викладена досконало.

До справи взявся блакитний олівець. Він старанно вимальовував ніжні крила метелика і пелюстки орхідеї. У вікно заглядало блакитне небо. Метелик полетів у широчінь просторів, орхідея залишилася у своїй затишній кімнаті. Їхня зустріч – це вже історія, яка залишила згадку у мистецтві.