Осінь

Осінь, зимньо, жовте листячко упало долу.

Буревії щойно уляглись.

Хмари темні з блискавицею і громом,

Десь за обрій тихо потяглись.

Не сумую, просто осінь відкарбовує печаль.

Я крокую в жовту просідь, літечко пройшло... як жаль.

Час летить, втрачаю сили, блище стало до могили.

День до вечора жию. Сварю доленьку свою.

Доле-доле, чом ти сіра, чом не маєш білизни?

Закрутило, завертіло, від твоєї кривезни.

Наче листя в круговерті, крутиш-вертиш все життя.

З кожним кроком та до смерті... Вдень коротшає життя.

Осінь-осінь... Буревії, жовте листячко в тиші,

Скоро віхола завіє, за вікном і на душі...

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )