мініатюри

обожнюю, коли раціональне бореться з інтуїтивним! перепрошую – спекулятивним.

сьогодні був у парку, і в одної мами одне з двох дітей забилась в істериці. ключовим було, звісно, слово: "хочу!"

я звикло пройшов повз, звикло посміхнувшись. звикло зловивши себе на рефлексії, що легко посміхатись на істерики чужих дітей.

але цю уявну задачку я давно для себе вирішив. як і безліч інших: "деякі умови є несумісними!" а процеси притягування (та відштовхування) – неуникними.

отож, раціональне буде завжди боротись зі спекулятивним. але інтуїтивне – ніколи ні з чим не бореться!

минаючи повз. із усмішкою!

11.06.2020