Зміст
Страх
В дитинстві я боявся собак.
Ні, зовсім маленьким я ще боявся гусей.
В підлітковому віці я боявся криміналу. Ну, тих що в підворотнях на тебе наїжджають.
Зізнаюсь більше, я більше боявся не стільки їх, як цього відчуття. Свого визнання, що я боюсь. А ще реакції інших людей – які побачать, що я злякався.
Усі суб'єкти мого страху завжди це відчували й користувались цим. Не знаю, чого було більше: намагання мене ще більше налякати чи, навпаки, позбавити страху. Наче геть у всіх десь глибоко в підсвідомості є бажання, аби люди довкола нічого не боялись.
Але починати варто – із себе.
18.02.2020
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
16.09.2023 15:29
До частини "Страх"о! ні...я песиків любив...і вони мені відповідали взаємністю...боявся лише надто великих, дебелих псів...і, звичайно, "беспризорних" собак... - останнім часом вони мені стали нагадувати "ждунів", зрадників та колаборантів... - порівнюю їх між собою і страх переростає в зненависть...
⋯
16.09.2023 15:32
До частини "Страх"ненависть – то сильно...
але я намагаюсь її дозувати – бо що потім із попелу?
наче тримаєш її – на кшталт ядерного стримування
⋯
16.09.2023 17:21
...з часом навчився стримувати свої емоції...і зненависть також...гадаю, до "попелу" не дійде...
⋯