мініатюри

я сидів на зупинці, розмовляючи в майже безнадійному чаті.

ми майже змагались, хто раніше з нас втомиться. щонайменше, так мені здавалось.

до зупинки підійшли старий зі старою – років по 75. може випадково, а може ні – але старий став мені на ногу й преспокійно всівся поряд.

може я неправий, а може й правий, але хвилин 5 потому, не встаючи, я також віддавив йому ногу. а тоді ввічливо сказав: "вибачте!"

він спочатку вирячив на мене очі, а тоді сказав: "нічого!" ми ще посиділи, а потім вони пішли. двоє старих по 75 років, що сиділи, як і я, на зупинці.

це мій спосіб знімати всі напруження!

2.07.2020