натхнення
500282
кожен живе під тягарем власних гріхів
зауважте, я не казав про
недосконалості.
цей промінь, що пронизує віки,
відівчає від нападів
невблаганності.
до цього ще треба дорости,
не втонути, не кинутись
в крайнощі.
тяжко продовжувати
любити –
гірко буває
від розбитих мрій,
ну, й до себе – жалості.
цей етичний панцир
бринить, а життя тече
з усіма своїми трощами
й вибриками.
дякуй, що й досі
почуваєшся людиною –
з усіма своїми вивихами.
все минає – і навіть
біль. завтра прийде –
тож будь готовий!
перемога потребує перемін,
а сьогодні...
налаштуйся,
чуєш – неповторне знову!
20.08.2023
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯