Літо
400117
А це, доречі,
все ще літо.
Стримане як
поцілунки,
коли сам в них не віриш...
з небом, що рано темніє,
з серцем, де
більше не лютий,
бо до лютого додалося
і втрат
і ран
і страхів
і проковтнутих слів
проковтнутих слів
проковтнутих слів
І
виблюваних снів
і річок,
що несуть
душі братів
і кров ....ів
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯