Розмежовані гранню

У щасті - змагаються, в нещасті - борються...

Любов твого імені кличе до болю.

Вістрями стали усі міражі.

Ми закривали утечі собою,

Аби про початок гули вітражі.

Ми засинали тугими вітрами,

Вірили в щастя сумних ліхтарів.

Падали тишею, люттю й містами

У небо дзеркал, що постали з полів.

Так і проходили наші мовчалі,

Так і минали суцільні мости,

З яких залишилися тільки печалі,

Повислі у просторі, наче у сні...

Дихали мовою кави папери,

Списані тугою кинутих веж.

Ми розуміли, що знали морелі,

Які розділяли нас...думою меж...

20.09.2023