Спорткар

І кожен моє осіннє загострення

Супроводжується твоїми віддаленими кроками

Десь глибоко в моїй свідомости

І кожної осені ти проходиш до мене

Ятрити мої не загоєні рани

І виють тривожно мої непропрацьовані травми

Кожного вересня хочеться жити

В жовтні – народитися знову

В листопаді – останнім лисктом, зомліти, упасти і згнити

Я собі уявляю, як збагатів би мій психотерапевт

А я зубожів

Гадаю це буде вишневий спорт шевролет...

Про який він так мріяв