Харків

Кремль заспокоїтись врешті не може,

Харків відмовив зустріть як гостей,

Дивна реакція, навіть, ворожа,

Не розуміють орди цінносте́й.

Харків не здався як сто років тому,

Він відбиватись почав в перший ж день.

Довго чекали на харківську втому

Та не злякали ні смерть, ні злидень.

Певну мету досягли московити -

Фобія на́ все російське вже є.

Впевнені виживших будуть судити,

Тих кого там ЗСУ не доб'є.

Наступ звільнив регіон біля міста

Та до кордону рукою подать,

Тож «допомога» кремля урочиста:

Кожного дня - бомбувать, руйнувать.

В ніч на сьогодні скинули бомбу,

Авіабомбу на Борову́.

Тільки на це й вистачає апломбу,

Що довело їх роль світову.

Це терористи, убивці та кати,

Ґвалтівники, мародери, орда,

Їх до людей табу підпускати,

Там де москаль, за́вжди була біда.

Близько опівночі вони скерували

Бомбу оту на дитячий садок.

Поряд будинки вщент зруйнували -

Це не останній ганебний мазок.

Важко усім та повинні триматись,

Важче бійцям, хто стоїть на «нулі».

Ворог не хоче програти, здаватись,

Знищені будуть на нашій землі.