Тепла октава

Теплими ґанками шириться холод...

І тільки лучі намалюють провалля,..

Тільки задуха і змусить кричать.

Ми не самі, де лягає пізнання

І гнуться тополі, аби відчувать,

Як дихає солодом тиха забава...

Ми не останні у цьому депо.

І знов опускається тепла октава,

Аби увінчати належне тавро...

Ми не одягнені в цілісну тишу,

Ми не омиті мотивом очей.

Усе загорілось і зникло у нішу,

А світ залиши́всь і пірнув у людей.

Віддано час і зруйновано плинне...

Стане зорею останнє перо,

Якщо тільки подих не зі́рве незмінне,

Якщо тільки пил не зітре́, що було...

29.09.2023