Карпатська Рись

Як зачарований він йшов до неї, огортаючи її таким знайомим приторно-солодким ароматом. Його чорні очі хижо іскрилися. Мужній красень-брюнет, втративши владу над собою, підійшов до незнайомки і злився з нею в трансі танцю. Їм не потрібні були, навіть, розмови. Здавалося, вони знали одне одного за межами віків. Саме небо, ніби, зіштовхнуло їх на цьому нічному танцполі. Він – чорний як ворон, прекрасний і сильний і вона, золотава і хижа. Її аромат був свіжим, як повітря Карпат зимового ранку, як букет цілющих трав. Він не був віруючою людиною, але якщо десь у світі існував Рай, то в ньому пахло нею.