Осіне

Вона ховала очі від кохання.

Казала ні, не хочу я того.

Рубала в корінь мої сподівання.

А в решті решти вибрала його.

Хай буде осінь , листя жовте, зяб ко.

Хай дощ дощить і сонце не зійде.

Я у садочку відшукаю ябко.

І намалюю пензликом руде.

А малювати хтілось , юність , гори , небо.

Будинок , злагоду і миру у душі.

І Бог у свідках мав в тобі потребу.

Тож причаївся наче котик в комиші.

А щастячко сполохане як пташка

Злетіло в небо, синю височінь.

Як боляче дивитися як важко.

Життя минає час собі стоїть.

Роки летять , вже літо промайнуло.

В осінній час понурилось буття.

А я тихесенько малюю тіні.

Малюю тіні як не склалося життя.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )