Казка про Принцесу.

11 частина

Звісно мені зразу ж стало зрозуміло що це підступи

Ворожбита Тудея. Та ми до дивних саней підійшли

Де в пучок був складений парашут й до нього стропи.

Ґринджоли були схожі на рибальський човен.

І в ньому 7 шикарних крісел. А ще з диковин

На підвищенні пілотський стіл і крісло — Овен,

Наче баран. Стіл з екраном і казна-які кнопочки,

Але серед них виділяються якісь три точечки,

Зелена, жовта й червона — яркі справа стопочки.

Вітер сильніше дмухнув й та брама заскрипіла,

Завірюха тут завила, а локаль рій снігу вхопила,

Та й не диво — врата вхід в неї миттю зачинила.

Том — барон вже по мені дряпаючись по мені ліз

В цей — чудо — човен. А лисичка не відстала у цей віз,

Та і я не гаючись негайно туди ж без дозволу вліз.

Страшенний протяг напроти брами стіну розколов

Й вона у два боки розсунулася. Човен — сани зійшов

З місця і по рейках в хмари розмірено, плавно увійшов.

Три кнопки, на столі, махом замиготіли,

Жовта, а потім і червона тухли, тьмяніли,

а зелена — позеленіла. Отже, ми, уже, летіли.