Кохання й ненависть

Була б можливість спопелити себе всю

Зробила б це миттєво- без вагання.

А ти найкращий прояв мрії на яву,

Ти досконалий приклад вічного кохання.

Не терплю я себе від голови до п'ят

І молю бога розчинитись в порожнечі.

По тебе ж янголи виструнчуються в ряд,

Аби лиш глянути на губи або плечі.

Я лиш сніжинка серед сотні заметіль-

У пошуках безкраїх снів, покою.

Ти- вічний птах, знайшовши в небі ціль

Прямуєш звідусіль туди стрілою.

Ми як багаття й річка, кисень й дим.

Ми несумісні ніби праця й втома.

Та серед тисячі безглуздих рим

Дозволь хоч називатися «знайома».