🎃 Українські гарбузи! 🎃

Електронні книги / #вірш (155)

Герої світла

Є вільний народ на квітучій землі,

Мирна маленька та сильна країна.

Радів той народ приходу весни

І гордо він зве себе — Україна.

Та раптом потвора без краплі жалю,

Гидка та смердюча повстала з пітьми.

Голодна повзе до вільного краю,

Щоб взяти цей край до своєї тюрми.

Тільки не знає одного потвора —

Що сяйвом своїм ми виженем тьму.

Бо світла герой є у кожного в домі,

Й ворога кине він у землю сиру.

...

Маркус Броді

Кінець

Місяць на небі рахує зорі,

Місто поволі вкриває пітьма.

Тихо гойдається човен у морі,

Закінчила ігри гучна дітвора.

_

_

Здається, ось-ось зупиниться серце,

Бо в болю хвилина повзе мов доба.

Сліз було пролито вже ціле відерце,

Але ще не скінчилась моя боротьба.

_

_

Та сил вже немає, тому повсякчас,

Щоб не плакати, згадую щастя моменти.

Вже зовсім скоро настане мій час

Попрощатись з всіма і нарешті померти...

...

Маркус Броді

Кіт не пригай

У весінній хмарний ранок,

Ще не встиг втікти туман.

Виліз кіт немов той танок,

На балкон, як великан.

Він не з'їв свою сметану,

Бо летів в небі гусак.

Я подумав, що він пригне,

І сказав йому ось так:

Кіт не пригай, мудрий будь,

Ти в руках себе тримай.

Не вартий того білий гусь,

Що кричить тобі, стрибай!

Кіт на мене подивився,

Прокрутив все в голові.

Від балкону відступився,

Й миттю геть побіг собі.

...

Маркус Броді

Пташка

Десь у гнізді недалеко від моря

Пташка наспівує свої пісні.

Живе та радіє не знаючи горя,

Приносить кохання усім навесні.

---------------

---------------

Співом своїм приносить добро.

Пісня її гучна та дзвінка.

Навіть юнак, який іде в бій,

Стає щоб послухать яка це краса.

---------------

---------------

Хто її чує, сумний чи розбитий,

Серце одразу покине журба.

І не важливо чи бідний, багатий,

Співом своїм об'єднає серця.

...

Маркус Броді

Ведриця

Вже сходить сонце, мріє ліс,

Умилась росами трава.

А на воді лунає скрізь

Так дзвінко пісня - не слова.

Яка краса! Зелений рай!

І душу огортає сум,

Бо скоро цей чудовий край

У своїм серці понесу.

Спиніться тут, забудьте все, -

Ми в гаморі живем щодня.

Природа спокій нам несе

Якщо відкритись їй сповна.

* Ведриця - база відпочинку в червеньському районі Мінської області для людей з порушеннями зору від заводу "Світлоприбор", яку наступного року продадуть.

(червень 2022 р.)

...

Марина Герелюк
18+

про війну

Нас віками нищили

В душі не стали

нижчими.

Воїн кожен

мов та Говерла,

аби рідні всі

не померли.

Нас віками

хотіли поглинути

Обзивали бендерами, двинутими.

Сварки любимо?

Так.

Між собою.

Єдні в герці ми,

за долю Бою.

Паляницю мов

хтіли нас з'їсти.

Бо ми

спечені з доброго тіста.

Комашня,

всяк людина і птаха

Каже нині одно тут:

"рус-ське?

Йди нахуй".

...

Роман Коцький

Уявляю

Я уявляю

як вся

ця війна скінчиться.

Радісно скажеш

Зай,

Я тобі

Киця.

Я уявляю небо

Без спалахів

поруч.

А за Дніпром

лише люди

І згинула

потолоч.

Я уявляю,

що всі

мої друзі

вертаються.

Їх обнімають

діти.

І жінки

дарують "Цьом".

Я уявляю

різне.

Під градом,

ракетами.

Як оркам

тікати пізно...

Їм

додомку б

в пакетиках.

Наче живу

попри сон.

Печуть очі,

злипаються.

Дощ у спекотний лютий.

Усе дивно,

не знаю сам.

...

Роман Коцький

Наші (не) наші імена

Що то робиться навколо? Що то за країна?

Імена тут такі дивні в мами і в дитини.

Соня, Лєра, Паша, Ваня

Тьома і Наташа.

Я, немов, би, в Україні, а ймена не наші.

Кольою Микола став, а за ним Сєрьожа.

Українці, так робити зовсім нам негоже.

Хай Іванко у дворі чекає Маринку.

А Софійка усім скаже: «Так я українка!».

Ясь нехай пісні співає, що пише Катруся.

Хай живуть у нас Даринка, Павлик і Маруся.

А російські тії форми час нам залишати.

Бо свою країну, врешті треба будувати.

...

Яворинка Дана

Оборона

Ми стояли плечем до плеча,

Зазирали у вічі безодні,

Заганяли у кут відчуття,

Що востаннє живемо сьогодні.

На щиті намальований знак

Зігріває потоками сили.

А повітря прогіркле на смак,

Мовби в рота полин натрусили.

Пащі, ікла і крила, - навпроти

Легіони химерних потвор,

Що прийшли нас усіх побороти,

Підкорити, пустити на корм.

Вже сурма закликає до бою

Та кіннотники клином летять,

Вже проносяться над головою

Хмари стріл і магічних заклять

По кривавих річках, мов по суші,

В антрацитово-чорнім вбранні

Ходить Хель і підхоплює душі

Між розідраних тіл на землі.

Крізь віки у книжках і сувоях

Може, кожен побачить своє:

Честь, відвагу, загибель героїв...

Доки нас пам'ятають - ми є!

...

Ян Браз

Україна

Ти промінь світла у моїх думках,

Мов сонце, що виблискує крізь хмари.

Щоночі чую голос твій у снах,

Що вабить за собою наче чари.

В очах твоїх безмежний дивний світ,

В якому грають своїм сяйвом зорі.

І воля твоя сильна мов граніт

Не зломиться під натиском ніколи.

Коли вже сил нема здолати шлях,

Ти мене мов дитину обіймаєш.

І душу втомлену, як квітку на полях,

Своїм теплом ласкаво зігріваєш.

Навчи мене надію не втрачати,

Дай сили вірити, що тебе збережу.

Моя країно, ти для мене мати,

Понад усе тебе ціную і люблю!

...

Іванова Олена

валить сніг пінопластом...

валить сніг пінопластом, але ним не впакують двохсоті

ненави... ненапа... не на часі, а що йому зробиш?

що вже є — загуде, загубить в переповненій соті

як наріжеш салат не забудь додати укропу

зріжу квіти, мо' в полі знайдеться ще щось під ніж —

перший сніг не збудує будинки, та вкриє багато

головне — коли треба, спи, коли треба, їж

перший блін, як то кажуть, завжди вийде матом

08032022

...

Ліза Маслова

Фідбек і Вдячність

Твій розпач — мерхлі квіти,

Котрі лиш множать сум:

Нізащо не зігріють

Того, хто занепав.

Провина ж натирає,

Пече, гірчить і тисне.

Яка зі того користь,

Коли ти загубивсь?

Цінуй усе наявне,

Підтримуй ще живих.

Добро — то чари справжні,

Що довжать людям дих.

...

Євген Сонях

Незакінчений вірш недописаної війни

Незакінчений вірш

недописаної війни...

Воюй.

Допомагай воювати.

Допомагай,

тим хто не може воювати.

Бо згниєш.

Наплюй.

Сонця схід щоб битись вартий.

Ми захоплені на картах.

В нас направлені гармати.

Ми ще є.

Я не ллю

сліз і слів за кулі в бартер.

В карцер не саджаю жарти.

Все віддав уже вдесяте.

Бог дає...

...

Роман Коцький

ВСЕОХОПНА

Вона всеохопна, різка і раптова,

Зіходить із неба, як віра Христова.

Вона довгождана та неуникненна,

Здіймає угору вогненні знамена.

Вона чудернацька та точна до біса,

Як спалах осяяв – летить вже завіса.

Вона відшукає, торкне й обігріє:

Бавовна кохається. З військом росії.

...

Євген Сонях

Псалмо-Замовляння

Болю, болю, відійди,

Пригни в сумку до біди.

Страху, страху, розчинись,

Як мара пощезни ввись.

Відчай, відчай, іди геть,

Не мені, а тобі смерть.

Жалю, жалю, ти скиглій,

Для надій – лиш перегній,

Що як дерево зростуть,

Уквітчають мою путь.

Буде певність у душі,

Віра – це, бо, мій рушій.

А як трапиться любов,

Отже, долю віднайшов.

...

Євген Сонях

Холодна Вічність

Холод, хочеться холоду

Нехай замерзне моє серце

І я перестану відчувати все

Окрім холоду в легенях

Я буду вільною в подиху

Але прикутою до землі

Кригою, що заполонила

Моє тіло з душею

Я впаду прямо тут

Серед безмежних снігів

Чи холодного моря

Чи твоєї холодної чорної душі

І розпадусь на численні уламки

Аби було холодно

Байдуже та самотньо

І я полечу десь далеко

Як вільний птах у бік

Своєї вільної Вічності

І можливо я не знаю

Чого достатньо для Вічності

Але знаю, як потрапити в політ

...

Nastazi Kaverd
18+

УроБоРоС

Доки її чоловік,

у берцях

на Херсонщині –

московська блогерка

наминає ковбасу,

привезену з Білорусі.

Коли це глянь:

"Мейд ін Юкреїн" –

Ледь не вдавилася,

Закашлялася,

Сльози, слина.

Адреса виробничих потужностей:

"М'ясокомбінат Чорнобаївський",

Марка на експорт.

Харчова технологія:

сировина русні (падаль),

подрібнена шнеками

соломорізки

до ковбасної субстанції.

Бон Апеті

ГОСТ

...

Євген Сонях

Падає дощ на застуджене місто

Падає дощ на застуджене місто.

Швидко примеркло. Тремтять ліхтарі.

Вежі костелів, як файне намисто,

Чи то минулих віків димарі.

В теплій домівці спокійно, затишно.

Тільки сльозинок юрба

Ллється і ллється з-під неба невтішно,

Ніби життя - то журба.

04.09.2022

...

Олександр Винокур

Падає час

Падає час.

Я падаю в прірву за ним

Сонце тьмяніє для нас

Ніби дим

І разом з тим

Ще хоч раз

Злегка торкнуся тебе, запрошу на вальс

Буду твоїм.

І тихо падає час.

Для нас.

Ми лиш краплі дощу.

Без умов, без прикрас

Торкнуся лиш раз

І без вороття відпущу.

Сонце мовчить.

Тендітно торкаюсь долонь

Серце стрибає на мить

Аж до скронь

Все, охолонь

Не кричи

Більше не буде чудес, сивий дим гірчить

Пеклом безсонь.

І тихо падає час.

Для нас.

Ми лиш краплі дощу.

Без умов, без прикрас

Торкнуся лиш раз

І без вороття відпущу.

Не займай.

Даремно до долі зову

Сонця відламаний край

Наяву

Я ще живу

Та нехай

Серце за погляд віддам, лиш не забирай

З кровʼю спливу.

І тихо падає час.

Для нас.

Ми лиш краплі дощу.

Без умов, без прикрас

Торкнуся лиш раз

І без вороття відпущу.

...

Слава Шторм

Два стільці

Сідай на два стільці, коли забракло сили

Поглянути предкам у вічі, на їхні могили.

Відкрити свою гнилу душу, й нарешті відректися

Тієї землі і культури, якої й не любила.

Забудь про ріки крові, що стікають із гір,

Про біль твого народу, і як волає звір.

Кричить і заливається, бо так вже хоче плоті,

А ти ж бо все вагаєшся, бо що ж там буде потім.

Хапаєшся за віточки, примарні насолоди,

Боїшся, що дізнаються і викриють сліди.

Один стілець зламається, а інший просто щезне,

Для тих, кому забракло сили лишити живим серце.

...

Рін Марі

Per te

Моя кохана буде мамою,

Найчарівнíшою у світі.

У неї пальчики тендітні,

Душа мов сад, а в ньому – квіти.

Ми повінчаємось у квітні,

Нестиму сонце у руках,

Щоб тільки теплий літній вітер

Мою кохану обіймав.

А потім у серпневий вечір

Торкнешся ніжністю у плечі,

І у душі хитку долоню

Вкладеш слова: «В нас буде доня»,

А в мене – сльози на очах...

Моя кохана буде мамою,

Найщасливíшою у світі.

01.10.2012

...

Роман Миронов

Думки в дорозі

Голуби, шпаки

на дорогах

Клюють зернятка з того,

що випало з авто

при евакуації.

Налякати вони можуть,

але не знищити Націю.

Все, що зараз кажу

Немов

зайва є інформація.

Чи живий я?

Кладу на зуб

І кусаю всі пальці я.

Живий я.

Ніби живий.

Хоч всі рими відгонять трупами.

Хочеш,

теж розкажи

хибкі думки

словами грубими

***

Хибкий - який не має твердості

...

Роман Коцький

Пошкоджена техніка

Я накидаю пару рядків

або навіть

цілий катрен

поки ще

геть не знімів

поки поруч ніхто не вмер

Я накидаю слів у рядки

повних скомканих

" Ідіть, ви вже"

страшно померти ніким

серед

сенсів, кварталів

пожеж

Я зберуся і розкажу

проковтну той

у горлі комок

перекрикну у вухах шум

зберу пригоршню

хоч думок

Я старався,

але не зміг

ніби я ідеал - окупант:

небоєкомплект рук і ніг

десь не тут

свій описую стан

Моя техніка

пошкоджена знов

і писати отак апломб

втратив здатність

я до розмов

в Середзем'ї розквітло зло.

...

Роман Коцький
18+

А що ви робите у Празі?..

А що ви робите у Празі,

Коли в країні йдуть бої?

Вам зараз дружно плюнуть в око

Свої.

А як ви смієте страждати,

Що раптом знов посипав дощ?

За це вам прилетить граната

У борщ.

А що це за ганебні звуки

На сміх подібні донеслись?

Ви б ще затіяли щоночі

Їбстись.

Ви там гидоту написали

Немов обʼївшись белени.

Ви що, не бачили довкола

Війни?

Ми тут рятуємо Всєлєнну

В скорботі і на самоті

У білосніжному, як совість,

Пальті.

А ви не спромоглись хоч танка

Потирити у москалів.

За це вам насують в панамку

Хуїв.

©s_shtorm

...

Слава Шторм

Непроханий гість

Непроханий гість

у хаті запаси із'їсть,

злама тобі кість,

проносячи вість

до вкраїнських місць.

Зганятиме злість,

загидить охайних обійсть,

скрапатиме віск,

звірятиме міць,

питаючи військ.

Ударить аби спадав ниць,

доньку й жону – візьме силоміць,

а в спини устромить вам спиць

і, схололих, лишить горілиць,

як поживу для щурів і птиць.

Сповниться дім прокльонів п'яниць,

вигребуть все зі твоїх скарбниць,

демонів спустять з їхніх темниць

і, не знімаючи рукавиць,

умиють кров'ю твоєю лиць.

Вкинуть в сумки твоїх паляниць,

жовчю отруять ваших криниць,

І, чорта держачись обітниць,

знайдуть найпекельнішу з гробниць:

ізгорять поміж танка бійниць.

...

Євген Сонях

Чи ми живемо так, як заповів Христос?

Чи ми живемо так як заповів Христос?

Чи справді віруємо ми в ім’я Господнє?

Кого ми прославляємо: життя чи смерть?

І тягнемось куди: до неба чи в безодню?

Словами брата свого навертаєм до життя

Чи може лихословимо на кожнім кроці?!

Прощення просимо й приносим каяття

Чи може інше в нас в думках і в серці?

У кого вірим? Кому вірно служим?

За ким ідем? Спитатися б уже пора?

Бо прийде смерть і вже тоді не зможем

Нічого вдіяти, ні повернутися назад.

Тож даймо відповідь собі тут чесну

Оглянувшись назад на все своє життя!

Можливо неприємну і відверту –

Бо тут лиш мить – а там ціле буття!

...

Ruslan Barkalov

Ти трохи недомов. Залишся непринадним

Ти трохи недомов. Залишся непринадним.

Нехай збагнуть не так, як ти хотів.

Хай стверджують, що це занадто складно,

Що висловити себе не зумів.

Що вірш - життя. Він має мати задум.

Але ти знаєш - справа тільки в тім,

Що істина народжується скрадом

І проростає у буттю людськім.

26.09.2022

...

Олександр Винокур

Чипляєшся за ті малі дрібниці

Чипляєшся за ті малі дрібниці,

Уламки нещодавнього життя,

Коштовності приватної скарбниці,

Колишню безтурботніть відчуття.

Навколо мряка, дощ, і бруд і втома,

Руїни і багнюка до колін.

Лимон до кави - і неначе вдома

На мить одну, на декілька хвилин.

Що буде далі - то ніхто не знає,

Є жереб, по якому треба йти.

І є єство, що завжди пам'ятає

Той затишок і запах чистоти.

02.10.2022

...

Олександр Винокур

Клен і філософія сприйняття осіннього процесу згасання

Біль у скроні пустить сльози,

як в думках засяє спалах,

про найбільшу в світі втечу.

Бо застиглі в часі грози

прокидаються на хмарах,

відчувають порожнечу.

І тому лунає болем

спротив, прагнення до волі,

а вже листя пожовтіло,

і воно як важко хворе,

розмістилося в корінні,

сумним хрипом шепотіло.

І гониме рясним вітром,

Та дощем наскрізь пробите,

майже зовсім почорніло,

і спроваджене оркестром,

наче повністю убите,

жовтнем злющим, знахабнілим.

Клен стоїть як красень вдітий,

серед оголених дерев,

Повен цитринової мудрості,

Щирим сонечком пригрітий...

Ні, він стоїть мов красень лев,

і листя впаде морозною доблестю.

...

Citrus _S_M

Негатив

Знов помітний негатив,

чорний — металево-срібний,

а яскравий наче сплив,

тьмою почорнів би.

і дивлюсь на тінь дерев

на яскраві тіні,

а на білій шапці лев,

з дивним мерехтінням.

Хочеться мені піти

у далекі гори

і знайти той старий клен,

розглядати море.

Та смішна ця мрія так

наче вже здійснилась

при проявці є вуаль,

плівка засвітилась.

Ось така вона складна

творчість у фотографа.

хоче бути він творцем,

а вчить хімічні розчини.

...

Citrus _S_M

Ти жива

Хто ти? Хто зробив тебе такою,як ти є?

Повна горя, млості і кохання.

Чи забула ти призначення своє?

Маєш жити, жити як востаннє!

І не підуть люди, хто твої,

Не втечуть від тебе навіть у полоні.

Вони люблять, вони теж живі

І схиляють всі до тебе скроні.

Чуєш? Ти жива! ЖИВА!

Ти не маєш плакать на колінах

Поки кров тепла твоя.

Ти жива! Ти незамінна.

...

Вікторія Завірюха

Я мріяв через час зіпнутись до небес

Я мріяв через час зіпнутись до небес,

І кликати кота, і щоб приходив він.

Сновидіти без сну, кататись – без колес;

І ще – не жалкувать про жодну із хвилин.

Я мріяв про цвяхи із дерева і сліз,

Я осінь виглядав у вибите вікно.

Підсів на гороскоп, а з пива майже зліз,

І, мабуть, років сто не був вже у кіно.

Я долі не боюсь, зі смертю я на "ти",

Нехай підйомний кран взрізає височінь,

Та є у нас ще час. І діло наше - йти

Крізь раціоналізм... у вимір сновидінь.

...

Мрійка

І знову холодна осінь

Осінь прекрасна — смарагди для листя,

дощем привіталась як і колись

знову в садках пізні яблука стиглі,

вітром колишуться, на деревах шумлять.

Троянди хитаються бутонами пишними,

сумні та чарівні, зливу терплять.

Стебла зіщулились літом залишені,

віддані, вигнані з обіймів тепла.

Щирі каштани одягом діляться,

перші вступили в холодний навіс,

Навіть магічний їх цвіт припізнившись,

теж помарнів і за мить з дощем зник.

Осінь прекрасна сумна та трагічна,

в сон закликає все що є ще живе,

і навіть природа... пригода циклічна,

смутком стискає скроні людей.

...

Citrus _S_M

Горобець

Горобець після дощу

сів на провід GOnet-y

він заглянув в очі небу,

проводжаючи грозу.

Він в калюжу зазирнув

і побачив в ній себе,

але мов оте сліпе

невеличке і дурне,

невпізнало там себе,

швидко з дроту випурхнув.

Дощ пішов майже відразу,

зашипіло листя в небі,

сумно стало і в кишені

і через відсутність джазу.

...

Citrus _S_M

Хворе серце

Небесна сірість неба

Продовжує тягнути

В міцні свої лабета

Титановії пута

Не можу звідси вийти

В полоні власних речень

Продовжую лиш жити

Хоч серце хоче втечі

Серце моє там хворе

Поштрикане ножами

Ліковане лиш часом

Який не гоїть рани

Душа, взяла б ти голку

з рожевими нитками

й підшила непомітно

Те, що кровить роками

28.07.22

...

Тетяна Птаха

Розуміння життя

Стараючись зрозуміти тебе,

Я втрачаю себе.

Любов, що була вказівною зіркою,

Перетворила моє життя в жахливий сон.

Стараючись прокинутись,

я знову піддалась твоїм солодкими речами.

Клянешся в коханні,

як в свій предсмертий час.

Одна посмішка - одна сльоза.

І я знову в твоїх обіймах,

Забуваю шлях назад,

Стаючи залежною від твоїх почуттів.

Жадаю цієї любові, як божевільна.

Вона ж така солодка,

Неначе нектар богів.

Не бачачи твоїх гріхів, що душу загублять мою знов.

Заберуть ті щасливі моменти щастя.

Вбиваєш мене щораз,

Коли прошу я допомогти.

В очах моїх сльози,

не залишилось місця для тепла.

Я в пастці звіра, що грає зі мною в життя.

...

Серпневе дівча

Листя

У твоєму волосі завжди було опале листя

А на лиці, зазвичай, лиш усмішка помітна

Я пам’ятаю як сильно на тебе за це злився

Та казав, що виглядаєш немов жалюгідна

З твоїх думок я дитячому диву навчився

Але все ж, тоді ти на багате ти була гідна

Минули дні, вже рік останній наш скінчився

Як виявилось, розумом ти також була не бідна

І ось вже сам я у цьому злому світі залишився

Для багатьох інших ти була ні золота, ні срібна

Лише тобі одній я знайшов сили та відкрився

Благаю, залишись зі мною, ти мені потрібна

Мене мучать дурні думи…Чому тоді барився?

Ти ніби сонце – настільки ти йому подібна

Можливо тепер іншими очима на тебе подивився

У своєму рішенні ти стовідсотково несхибна

Що ж, тепер і я зівлялим листям опинився

...

Вар Трубій

Гідна

Ти гідна букетів квітів щоранку

Я повторював це ледь не кожного дня

Гідна смачної кави до сніданку

Але що робити, якщо ти не моя

Гідна промінчиків сонця через відкриту фіранку

Мила, повір, ці слова не брехня

Гідна читати до самого світанку

Забудь, твоє життя не твоя вина

Гідна сидіти довго на ґанку

З бокалом смачного вина

Гідна наспівувати собі колисанку

Викинь думку, що вже не мала

Гідна не говорити, що все у порядку

Що ще не маєш пізнання життя

Гідна ти великого прозріння

А ще ти гідна бути сама

...

Вар Трубій

Кавове. Довоєнне

Зранку рятую цей день

гіркотою арабіки.

Вісім хвилин

не мішень.

Без шуму

в динаміках.

Знов

 у воросі справ

"Важливо"- переліку,

Мрії - не мрії,

бажання-зітхання.

В канавах-істериках.

Заздрісним поглядом

Зміряв минуле

до забуття,

Шворками

збіса затягнуто

Нині,

не лиш взуття.

Кава із парою стине,

Поволі ділиться силами.

Лиш на вісім хвилин

ми не

нуль,

а звемся щасливими.

...

Роман Коцький

Час

Час виростає як рослина великим,

формується, відкривається як він є.

Циклічною конверсією приміряє безликість,

Сухим пензликом ні фарбинки не згає .

Листя дерев нині теж не зелене,

на них сонця застиглі проміння,

яскраво жовті чи фатально червоні

Час згубив її в плум'ї тіней.

Гілки як ті сироти напів одинокі

бавлять себе, удари вітру терплять

а в їх ногах холодною ковдрою,

душа та думки переможено сплять.

Скоро чарівно весною зростаючи

час воскресить їх любов та життя,

А старе листя напевно десь щезне,

як і не було для нього буття.

...

Citrus _S_M

Червоні ниті

Хотілось красиво, корисно і свято жити,

Чи зовсім не жити — так легше, але ніяк…

Лежать серед міста сніги,

Червоною ниткою вовчої крові зшиті.

А як воно вийшло?

А біс його знає — як.

Кричали на мене мовчанням віки й дороги.

І тихо, як полумʼя свічки, світило в мені моє.

У пʼянці буваємо ніжними-ніжними,

А у любові — строгими.

А перед смертю простими.

Так воно є.

Хотілось красиво, корисно, весільно… хоч якось — жити!

Я танцював на воді, на душу накинувши світ,

До горла любов підкотила.

Болючого щастя миті

Стояли над серцем, неначе пекельний лід.

Не хотілося спати.

Вкривалися ніжним словом.

У вечір наївний тілами пахла трава.

Усе відбувалося за вічним законом крові,

З якої то янгол, то інший якийсь випливав.

...

Табакєра

Площа Ринок. "Наукова книга"

Площа Ринок. "Наукова книга".

Магазин на розі, як завжди.

Був учора. Та нема інтриги -

Знов заходжу. Надоба душі.

Довго перегортую новинки.

Щось купую. Це передусім.

Потім до полиць. Там є драбинка.

Все знайоме. Майже рідний дім.

Восени приймають видавництва

Лист замовлень на майбутній друк -

Мови, алгоритми програмістів,

Вибране комп'ютерних наук.

Десь там прийде оповістка з пошти.

Стрімголов. Щорічний колобіг.

Спогади - то поетичний поштовх

До всього, що я відчути зміг.

...Виявилось, що "Технічна книга" -

Назва магазину. Так, слова

Трохи інші. Спомин це не крига.

Помилився. Але то бува.

06.09.2022

...

Олександр Винокур

Над Кайзервальдом дим кострищ

Над Кайзервальдом дим кострищ.

Серпанком сизим оповите,

Палає листя. Втаємнич

В давноминуле пережите.

Зціляє спогадів настій.

Сприймай без зайвих перебільшень

І запах затхлий та густий

Напівпідвальних тих приміщень.

Тут естафету передай,

Стривай на повороті плавнім.

Ти чуєш? Дзеренчить трамвай

За церквою Петра і Павла.

Знайомий цокіт каблучків

Вмить від зупинки по бруківці.

Стоп-кадр на тисячі віків -

Біжить красуня з кіноплівці.

Натхненні наші голоси.

Ми пройдемося парком Стрийським

В той час, як йдуть собі часи

З камінням польським і австрійським.

12.09.2022

...

Олександр Винокур
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🎃 Українські гарбузи! 🎃
15.11.2022

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

А от і довгоочікувані Українські гарбузи! 🎃
Сьогодні підсумовуємо нашу гру, проведену у темний вікенд! 😈

... Детальніше
Блоги
Аудіокнига «Не читай ці оповідки»Yu Koi
03.12.2022
Запрошую слухати психологічний (психіатричний) трилер «Не читай ці оповідки», зачитує Олександра Бур ... Детальніше
Які у вас стосунки із снами?Надія Мак
01.12.2022
Коментарі під одним з моїх творів https://arkush.net/book/4064 спонукали поцікавитися у аркушівців. ... Детальніше
Зробити краутбукінг на Штампи?Ольга Мігель
02.12.2022
Любі френди! Маю до вас важливе запитання, від відповіді на яке залежатиме, як воно, власне, далі бу ... Детальніше
Потрібна порада!Назаріон
01.12.2022
Усім добрий вечір! Хочу запитати у колег, як краще заливати розділи до книги? На тому ж таки букнеті ... Детальніше
Відгук - не відгук. По той бік себе. Книга про те як українцям зламали хребет. Роман Коцький
01.12.2022
Радити книгу за фрагментом розміщеній в ній статті іншого автора - це таке собі... Але як хочете гли ... Детальніше
Золотий воїн: Сонце крізь темряву. Дівчина на гойдалці
02.12.2022
Мої вітання, друзі! Хочу познайомити вас з уривком другої частини моєї повісті "Золотий воїн: Сонце ... Детальніше
На Аркуші вже:
4822читачів
27678коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: