Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / #вірш (871)

Герої світла

Є вільний народ на квітучій землі,

Мирна маленька та сильна країна.

Радів той народ приходу весни

І гордо він зве себе — Україна.

Та раптом потвора без краплі жалю,

Гидка та смердюча повстала з пітьми.

Голодна повзе до вільного краю,

Щоб взяти цей край до своєї тюрми.

Тільки не знає одного потвора —

Що сяйвом своїм ми виженем тьму.

Бо світла герой є у кожного в домі,

Й ворога кине він у землю сиру.

...

Маркус Броді

Цвіт надії

У холодну ніч, коли зірки блищать,

Місяць срібним промінням засяє.

Там, де небеса мерехтять,

Надія не згоряє.

І в світлому серці, зникне туга.

Розцвітає мрія, наче рання роса.

Відкривається життя, ніжне й безмежне,

Пронизане миттю, що летить уперед.

Іскріють сподівання, зливаючись в єднанні,

Їх спільної, братської мети.

Якої вже не досягти,

Без крихти хоч малої надії, всупереч бездії.

...

Фіджер

Кінець

Місяць на небі рахує зорі,

Місто поволі вкриває пітьма.

Тихо гойдається човен у морі,

Закінчила ігри гучна дітвора.

_

_

Здається, ось-ось зупиниться серце,

Бо в болю хвилина повзе мов доба.

Сліз було пролито вже ціле відерце,

Але ще не скінчилась моя боротьба.

_

_

Та сил вже немає, тому повсякчас,

Щоб не плакати, згадую щастя моменти.

Вже зовсім скоро настане мій час

Попрощатись з всіма і нарешті померти...

...

Маркус Броді

Кіт не пригай

У весінній хмарний ранок,

Ще не встиг втікти туман.

Виліз кіт немов той танок,

На балкон, як великан.

Він не з'їв свою сметану,

Бо летів в небі гусак.

Я подумав, що він пригне,

І сказав йому ось так:

Кіт не пригай, мудрий будь,

Ти в руках себе тримай.

Не вартий того білий гусь,

Що кричить тобі, стрибай!

Кіт на мене подивився,

Прокрутив все в голові.

Від балкону відступився,

Й миттю геть побіг собі.

...

Маркус Броді

Пташка

Десь у гнізді недалеко від моря

Пташка наспівує свої пісні.

Живе та радіє не знаючи горя,

Приносить кохання усім навесні.

---------------

---------------

Співом своїм приносить добро.

Пісня її гучна та дзвінка.

Навіть юнак, який іде в бій,

Стає щоб послухать яка це краса.

---------------

---------------

Хто її чує, сумний чи розбитий,

Серце одразу покине журба.

І не важливо чи бідний, багатий,

Співом своїм об'єднає серця.

...

Маркус Броді
18+

про війну

Нас віками нищили

В душі не стали

нижчими.

Воїн кожен

мов та Говерла,

аби рідні всі

не померли.

Нас віками

хотіли поглинути

Обзивали бендерами, двинутими.

Сварки любимо?

Так.

Між собою.

Єдні в герці ми,

за долю Бою.

Паляницю мов

хтіли нас з'їсти.

Бо ми

спечені з доброго тіста.

Комашня,

всяк людина і птаха

Каже нині одно тут:

"рус-ське?

Йди нахуй".

...

Роман Коцький

В лісі

Самотня дитина у чорному лісі.

Приманка для звірів та упирів.

Низько голову хлопчик повісив -

Він зайвий рот для власних батьків.

Раптом вогники замерехтіли

Поміж густих, пазуристих кущів.

Найяскравіший підплив до хлопчини

Та глибоко в хащі малого повів.

Довго блукав малюк болотами,

Не бачив, що вогник несе потерча.

Стомився, упав, просився до мами.

Чи має так мучитись чиста душа?

Ховають ліхтарики злі потерчата,

Не мають жаги вбивати дитя.

"Його залишили мама і тато,

А ми відведем до свого дідуся."

Старий Лісовик, що пильнує дерева,

Ласкаво вітає малих потерчат.

"Хто там із вами? Заблукав він напевно?

Знайти допоможем дорогу назад."

Хлопець у відповідь низько вклонився:

"Нема в мене дому і нікуди йти.

Дозвольте лишитись у вашому лісі!

З минулим навіки спалити мости."

Старий Лісових Джерело відкриває,

Де дихання лісу мляво кипить.

"Ти, хлопче, не перший, повір, не останній.

Випий - і нашим ти станеш вмить."

Вранішні промені линуть крізь листя,

Олені скачуть в травичці рясній.

Ліс, вже повний пташиного свисту,

Вітає хлопчину в родині своїй.

...

Завгородня Ольга

Ведриця

Вже сходить сонце, мріє ліс,

Умилась росами трава.

А на воді лунає скрізь

Так дзвінко пісня - не слова.

Яка краса! Зелений рай!

І душу огортає сум,

Бо скоро цей чудовий край

У своїм серці понесу.

Спиніться тут, забудьте все, -

Ми в гаморі живем щодня.

Природа спокій нам несе

Якщо відкритись їй сповна.

* Ведриця - база відпочинку в червеньському районі Мінської області для людей з порушеннями зору від заводу "Світлоприбор", яку наступного року продадуть.

(червень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

На зламі епох

Нам випало жити на зламі епох,

Цікаве й жахливе століття,

Я вірю, що з нами і правда, і Бог,

Хоч мучимось ми в лихоліттях.

Гартують Вкраїну вітри перемог,

І втратами ми оповиті,

Везуть ешелони чужих допомог,

А все ж відчуття, що самотні у світі.

Ми ж нація мирна, чужого не хочем,

Плекаєм своє, цим і ситі,

Чому ж ворогам ми мозолимо очі,

Чому їхні пащі весь час ненаситні?

У них землі більше та й люду багато,

Є зрощувать що й розвивати,

Та заздрять чомусь, не така власна хата,

Їх тягне лиш красти й вбивати.

Так, ми християни, розумні й гостинні

Якщо не дражнити й чіпати,

Не пхали б до нас свої руки злочинні,

І ми б не бажали нікому відплати.

До Бога звертаємось ревно щодня,

Щоб він дарував землі МИРУ,

Прозріла зомбована чортом ру*ня

Й засяяли золотом бані СОБОРУ.

...

Ксенія Демиденко

PHILOSOPHIA

Хто є ви? Повна склянка чи пуста?

І скільки в вас всього й чого налито?

Вода чи келих вкрай дешевого вина?

Чи десь солодке, але й кисле враз мохіто?

Яка в вас оболонка? Чи міцна?

Стакан з паперу чи кришталь яскравий?

З яких матеріалів в вас вона?

Чи ви метал: твердий, та дещо ржавий?

В яких умовах розкривається напій?

Чи де прийнятно вас буде вживати?

Це все дурня — живи в потоці мрій!

Найкраще, знайте, це не забувати! ❤️

...

Amara

Уявляю

Я уявляю

як вся

ця війна скінчиться.

Радісно скажеш

Зай,

Я тобі

Киця.

Я уявляю небо

Без спалахів

поруч.

А за Дніпром

лише люди

І згинула

потолоч.

Я уявляю,

що всі

мої друзі

вертаються.

Їх обнімають

діти.

І жінки

дарують "Цьом".

Я уявляю

різне.

Під градом,

ракетами.

Як оркам

тікати пізно...

Їм

додомку б

в пакетиках.

Наче живу

попри сон.

Печуть очі,

злипаються.

Дощ у спекотний лютий.

Усе дивно,

не знаю сам.

...

Роман Коцький

Хтивий погляд

Марта відчула дотик -

Погляд хтось кинув зверхньо.

Як же це дошкуляє!

Папізмммм - неприємно!

Над велелюдна площа -

Очі весь час гуляють.

Ось і звідціль неслося

Ограбування пані.

Ящурна та цікавість,

Пагубні обертання.

Це як підбій любові -

Без почуттів зітхання.

Таким відкоша давати!

Розфарбувати в байдужість.

Тепловипромінювати

Зайве, най буде стужість.

©Бісов Янгол 4.03.2024

...

Літконфа

ГЕРОЯМ

— Хто ти? — Я спогадом став.

Жив тут. Ходив. Закохався.

Любу свою захищав.

Й потім на міні взірвався.

— А ти хто, красуне, така?

— Я воювала тут з "братом".

Він, як та підла свиня,

Нас всіх прийшов убивати.

— А кошенятко оце,

Що тут блукає між вами?

— Втоплене було мале

Вражого дурня руками.

— Що ж побажаєте взять

За оці всі ваші муки?

— З неба щоб теж захищать!

Й нашим нащадкам науки!

...

Amara

Наші (не) наші імена

Що то робиться навколо? Що то за країна?

Імена тут такі дивні в мами і в дитини.

Соня, Лєра, Паша, Ваня

Тьома і Наташа.

Я, немов, би, в Україні, а ймена не наші.

Кольою Микола став, а за ним Сєрьожа.

Українці, так робити зовсім нам негоже.

Хай Іванко у дворі чекає Маринку.

А Софійка усім скаже: «Так я українка!».

Ясь нехай пісні співає, що пише Катруся.

Хай живуть у нас Даринка, Павлик і Маруся.

А російські тії форми час нам залишати.

Бо свою країну, врешті треба будувати.

...

Яворинка Дана

валить сніг пінопластом...

валить сніг пінопластом, але ним не впакують двохсоті

ненави... ненапа... не на часі, а що йому зробиш?

що вже є — загуде, загубить в переповненій соті

як наріжеш салат не забудь додати укропу

зріжу квіти, мо' в полі знайдеться ще щось під ніж —

перший сніг не збудує будинки, та вкриє багато

головне — коли треба, спи, коли треба, їж

перший блін, як то кажуть, завжди вийде матом

08032022

...

Ліза Маслова

Оборона

Ми стояли плечем до плеча,

Зазирали у вічі безодні,

Заганяли у кут відчуття,

Що востаннє живемо сьогодні.

На щиті намальований знак

Зігріває потоками сили.

А повітря прогіркле на смак,

Мовби в рота полин натрусили.

Пащі, ікла і крила, - навпроти

Легіони химерних потвор,

Що прийшли нас усіх побороти,

Підкорити, пустити на корм.

Вже сурма закликає до бою

Та кіннотники клином летять,

Вже проносяться над головою

Хмари стріл і магічних заклять

По кривавих річках, мов по суші,

В антрацитово-чорнім вбранні

Ходить Хель і підхоплює душі

Між розідраних тіл на землі.

Крізь віки у книжках і сувоях

Може, кожен побачить своє:

Честь, відвагу, загибель героїв...

Доки нас пам'ятають - ми є!

...

Ян Браз

АРЛЕКІН

Затихла музика, погасли всі софіти,

Ти повертаєшся до себе в темноту.

А там костюм пора новий надіти,

Під ним ховаючи душевну пустоту.

І нова сцена, нові маски, ролі.

І нова публіка, яку ти веселиш.

Бо бути клоуном — як забаганка долі,

Яка вважає, що усіх мудріш.

Та номер скінчено і всі тебе забули —

Такі як ти в театрі кожнім є.

А те, що душу на кусочки розітнули,

Кого хвилює, це ж лише твоє.

І хоч актор ти вищого гатунку,

Без підготовки враз зіграєш короля.

Та не чекай ти кращого дарунку,

Ніж витягати з шапки всім кроля.

Удома ж скинеш усмішку зрадливу,

Візьмеш папір і гусяче перо.

І, в почуттів шаленому напливі,

Покаже лик в віршах сумний П'єро.

...

Amara

Незакінчений вірш недописаної війни

Незакінчений вірш

недописаної війни...

Воюй.

Допомагай воювати.

Допомагай,

тим хто не може воювати.

Бо згниєш.

Наплюй.

Сонця схід щоб битись вартий.

Ми захоплені на картах.

В нас направлені гармати.

Ми ще є.

Я не ллю

сліз і слів за кулі в бартер.

В карцер не саджаю жарти.

Все віддав уже вдесяте.

Бог дає...

...

Роман Коцький

Шум тиші

Я чую вухами

як електричні струми шумлять в проводах

Мабуть зараз зірве дах

Від цього шуму

І суму

Й печалі

Можна я запитаю «що далі?»

Ні

Я закричу

«Мать вашу, що далі!?»

А у відповідь тиша

І шум у стінах

І так кожну днину

( пішла народила дитину )

Коли перестане боліти в грудях?

Коли закінчиться той клятий лютий?

В тиші так гучно, що боляче вухам

А ти мовчи і просто слухай

Внутрішній голос стомився кричати

Як хочеться мріяти

Вбивати

І спати.

А електричні струми шумлять в проводах

І напевно мені таки зірвало дах

...

Olya Ollivandrovna

Палата #6

Чому ти такий замкнутий, Фаласієвни син?!

Хіба тебе примушують той гризти парафін?!

Коли твоє вже звільнення з нагорнутих думок?!

Ти ж скульптор з ніком дивним та гарний парубок.

Питань моїх все більшає в розмові із тобою,

Та за недалекоглядністю є трошечки спокою.

Хоча знов чую вигуки тих, яким місця мало:

«Чи не десант часом думають висадити,

Ваше превосходительство?..» кричать до генерала.

© Особистий лікар Бонапартів (ОЛБ) 17,04,2024

...

Літконфа

...нуль

п.с. саунд трек EDEN - Wake Up

щось згасає,

коли ніхто не розуміє

коли холодними очима людська зграя дивиться на тебе

але нічого не бачить

не бачить людину

не бачить ні сердя, ні душі, ні краплини нічого із того,

що мало би бути у всіх

замовкає,

коли дощ накрапає

коли по щоках потьоками солоними ллється

і не падає під ноги тобі, бо ти

ковтаєш в середину... все це

і засинаєш в собі

так буває,

коли ніхто тебе не знає

ніхто не бачить

ніхто тобі не пробачить

бо ти не такий, якого треба їм

не такий, як би їм хотілось

ти відчуваєш не те, що вони розуміють

ти робиш не те, що і вони вміють

ти говориш не так, як вони хочуть чути

ти дихаєш надто голосно, а може занадто тихо

ти думаєш надто широко, або надто чисто

ти хочеш літати, коли всі навколо повзають

тобі начхати на все, на всі превілейовані постаті

на всі марення осторонь

на всю добавну філософію

бо всердині

нуль...

затухає,

коли не розуміють

коли тебе не знають

коли тебе не чують

коли тебе не бачать

коли ніхто за тобою вже не сумує

коли давно вже просто нікому

коли позаду все життя чорними віхами

коли попереду все біле від снігу, а не від твого яскравого світла

коли всередині тільки глибина і все, що вона може - лише втопити

як рибину тебе вчіпити і на пісок

і більше нікуди себе подіти

а за вікном лише ласкавий вітер

і через деякий час там розквітнуть квіти

там бігатимуть чужі тобі діти

там буде все добре

у цілому живому світі,

бо йому все одно

нуль... в твоїй серцевині

і все, що ти можеш

по колу бігти

бо ти і сам

тільки нуль.

...

Ія Лін & Ізумі Хо

Відчувати тебе

Я не хочу тебе спокушати, я хочу

Відчувати тебе.

Твої дотики,

Твої думки,

Пропускати їх через себе.

Я хочу бути твоїм бажанням,

Твоєю втіхою,

Я хочу бути твоєю пристрастю,

Твоєю ніжністю.

Я хочу з'єднуватися з тобою,

Без слів і без пояснення,

Я хочу торкатися тебе, без страху,

Та без сумніву.

...

Анастасія Джабер

Війна

Облітають абрикоси

На кривавії покоси

Знов стогнатиме земля

Як злітатимуть з гілля

Зграї чорно - чорних круків

Застигає кров від гуків

Все лунає все біжить

Все ховається тремтить

Люди звірі і птахи

Розбігайтесь хто куди!...

Облітають абрикоси

Від війни сивіють коси.

2019

...

Mia

Ти чуєш як мина твоє життя?

Ти чуєш, як мина твоє життя?

Не чуєш?! Тоді прислухайся!

Найкраще чути дзвін, коли лежиш у вівтаря.

Ти так багато міг...Вже пізно...

Але ще є той час для змін!

Зробити вибір - із колін

Вставай! Пора іти! Не пізно

Зловити мрію і тоді,

Відгомін дзвону, не буде страхом у душі!

А буде величчю гриміти звідусіль!

...

Сергій Василюк

Здається тобі

Здається тобі, що це все не важко,

Смерті ж не варті того,

«Сісти за стіл та просто поговорити»

Та про, що говорити з тими, хто смерті бажає тобі.

«Віддати клапть зéмлі - ось і спасіння»

Та чи легко це буде, як не за тим те тварі прийшли?

Здається тобі, що територій їм треба, канал провести, збудувати будинки,

На крові мирних людей...

Та чи вийде у них це так легко?

Просто прийти - ось і "рішеньє"

Та як це зробити, поки люди наші та культура відома все по зéмлі бродять...

Здається тобі, просто ради розваги вони катували тебе.

Та добре знають вони, що поки є люде - є і культура, і мова

Вбивать тебе будуть, поки ти не забудеш же це.

Вбивать тебе будуть, поки не забудеш ціну історій,

Що про козаків могутніх, дідусь розповідав тобі.

Катувать тебе будуть, поки не скажеш: «Слава тим, хто не за тих себе видає».

Катувать тебе будуть, поки не забудеш матір лице.

...

G. Ley

ВІДЬОМСЬКЕ

Чую стук: "Відкрий мені, маленька,

Огорни, як завжди, в теплоту,

Потягнись до мене, солоденька,

Я тебе усякою прийму.

Хитрий лис, спокусник, ошуканець

Тягне вниз, де виходу нема.

Переконує, що він є мій обранець

І тихенько душу забира.

Що ж, ти сам просився в мої руки,

Заживем тепер, неначе в сні.

Хай пізнає демон усі муки,

Відьму не розгледівши в мені.

🤣🤣🤣

...

Amara
18+

СОНЦЕ

Прийду до тебе, сонечко,

Відчую дотик літа,

Й буду, немов кохана,

Тобою я зігріта.

Заставиш всю роздітися,

Віддатися спокусі.

І вгледиш ти еротику

У кожнім моїм русі.

Цілунки даруватимеш,

На пам'ять лишиш слід,

Знайдеш мою слабинку —

Розтопиш в серці лід.

Немов востаннє братимеш.

Усю, до мокроти.

А тіло ніжно млітиме,

Бо тут керуєш ти.

Не зможу більше дихати,

Від жару загорюсь,

І, наче переможена,

Тобі я підкорюсь.

Лежатиму розморена.

Ти зверху, як завжди.

Нарешті й я отримала

Твоєї теплоти!!!

...

Amara

Україна

Ти промінь світла у моїх думках,

Мов сонце, що виблискує крізь хмари.

Щоночі чую голос твій у снах,

Що вабить за собою наче чари.

В очах твоїх безмежний дивний світ,

В якому грають своїм сяйвом зорі.

І воля твоя сильна мов граніт

Не зломиться під натиском ніколи.

Коли вже сил нема здолати шлях,

Ти мене мов дитину обіймаєш.

І душу втомлену, як квітку на полях,

Своїм теплом ласкаво зігріваєш.

Навчи мене надію не втрачати,

Дай сили вірити, що тебе збережу.

Моя країно, ти для мене мати,

Понад усе тебе ціную і люблю!

...

Іванова Олена

Автостопом по життю

Я помітив його вчора

На перехресті світових доріг.

Для нього блукання - єдина опора

А узбіччя - рідний нічліг.

Безмежна траса зливається з тілом

У шлях врослися м’язи й скелет.

Його тонкі легені живляться дизельним пилом

А він продовжує йти вперед.

Куди занесе сьогодні дорога

Не знає цей мандрівник.

І яку назначено відстань пройти

Не підскаже йому вказівник.

Скільки таких шукачів я стрічав:

З них намалюю хоч єдиний портрет.

Але тільки він кульгавив і далі

Продовжував, хитаючись, йти вперед.

20.02

...

Фіджер

Без назви

Привіт, мене звати Марта

народжена я в березні

З’явилась на світ велелюдний

ресурси його безмежні!

Я Україну побачила зверхньо

Обрала її за талант

Вона до життя відверта

І буде мій діамант!

Як дзиґа вона оберталась

Щоб дати відкоша напастям

І врятувати свій люд намагалась:

сам Бог уявляє якими шляхам

І наче країна ящурна

Обження виїзду людству

Приціл був в підбій бездушно

Покладемо край цьому лизоблюдству!

А не отримання мрії –

це схоже на ограбування

Папізм це ще те питання

Зациклені рухи дзиґи безглуздого обертання

Життю надає яскравості ціль

Тепловипромінення почнеться звідціль!

©Мері Поппінс 6.03.2024

...

Літконфа

Щастя

Щастя — як бриз… шепоче посмішкою світла.

Легкий серпанок... Ніжність маминих рук.

Радість за комою... За щокою цукерка. Барви літа.

Видряпане на парті слово з п'яти букв.

Ялиновий запах, мандарини, чарівність снігу...

Вкладка від «Турбо», обгортки від «Баунті» та «Чупа-Чупс».

Затишок біля багаття... Нескінченне небо та море сміху.

Складні, але рідні вірші, навчені напам'ять... Важливість «Освідчусь!»

Пісня, що одна на двох — у ній серце дихає... Зіркова вічність.

Візерунки на вікнах, розписані чаклунством. Весняні дощі.

Теплий радісний шум у натовпі дітлахів... Сонце у січні.

Неймовірно-соковиті фарби яблука. Травневі хрущі.

Запах полуниці та вишні. Феєрверки-блисавиці.

Липневі громи та срібні переливи струмка.

Коли навесні повертаються перелітні птахи. Диво-криниці.

Буяння фонтанів... І з великої літери Сім'я.

Ласка коханого... Довіра. Перше слово дитини.

Світ розуміння. Життя «на повну», без «боргів», без вини.

Різнокольорова ніч... На колінах «дбайлива» зеленка. Тиші хвилини.

Час натхнення у будні лютої зими.

«Секретик» у піску. Бадмінтон. Захоплення каруселі...

Надійне плече друга. Поцілунок... Турбота — маяк.

Коли серцю тепло... Рука в руці. Вир серпневої акварелі.

Сонячний день, а на спині легкий рюкзак.

Щастя — лише мить... Життєві самоцвіти:

Ніжність, Кохання, Добро, Душі краса...

Тут і Зараз... не десь... вміти радіти!

Неймовірна сила, що допомагає крилам літати... Співаючи небеса...

~травень•2019~

...

Lexa T. Kuro
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Моя ініциатива. Як одержати багато коментарів та підняти активність на Аркушіstas
19.05.2024
Поважне товариство. Хочу звернутися до вас з цікавою ініціативою. Про що я? А, от, чи хотіли б ви де ... Детальніше
Чому така назва нової книжки, і чому немає розділів?Венера Море
20.05.2024
Вітаю, вчора я опублікувала " Дівчина- Вовк,, чому така назва? Ну, тому, що я люблю вовків і перевер ... Детальніше
Хеля повертається до справиХеля (Руда Книгарня)
20.05.2024
Шановні Аркушенята! Сьогодні останній день моєї відпустки, я повернулася додому і готова з новими си ... Детальніше
Червоні туфліKipkop
19.05.2024
𝅄 ◌ 🎱 ☆ ⌒(Даніель 1 розділ) 🎹 !! 🖥 ᶻ ᷦ Я знову не зміг укласти угоду з тою компанією. " ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
Квантовий п'ятакСергій Василюк
12.05.2024
Пишемо сюди твори з конкурсу "Квантова Україна", яким Ви поставили найвищі оцінки. Прочитав 30 твор ... Детальніше
На Аркуші вже:
10939читачів
125081коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: