«ОДА СЛІПОГО СВОЄМУ ПСУ...»

***

На нього я надіюсь,  

Для нього я живу -- 

Той, хто тепер надію 

Підтримує мою. 

Його чотири лапи

І мудрий погляд-нюх,  

В мене тепер вселились. 

В мені тепер живуть. 

На нього я надіюсь,  

Із тим щодень живу -- 

Хто кожен день дорогу

Спроваджує мою...

До нього прислухаюсь.

Мої думки у нім :

І кожним моїм нервом,  

І кожним днем своїм...

На ного я надіюсь,  

Його життям живу, --

Хто нервом мого зору

Провадить через тьму...

І все, що є у мене --

Це він, моя Рідня.

Він моя ніжність мила --

Він перше моє "Я"... 

----------------------

2005-2006, PARIS

========================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://probapera.org/

----------

Ще читати автора :::

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990978

(Katynskyy Orest)

==========================